Читати книгу - "Під лапою Вовка, Ріна Март"

- Обживайся, Іване. Це твій дім. – просто відповів Кривоніс, коли вони увійшли всередину. – Сам гетьман розпорядився віділити тобі будинок як козацькому старшині.

- Я передам йому свою глибоку вдячність. – відповів Іван.

- Хмельницький чекає на тебе завтра зранку. Відпочинеш з дороги, приходь до гетьманської резиденції. – відповів Кривоніс, тоді легенько вклонився Софії та вийшов з будинку. За ним пішли й інші козаки.

Софія огляділась. Вони були у просторій вітальні, умебльованій в персикових кольорах м’якими диванами та турецькими коврами. Як тільки ноги їх переступили поріг, дім перестав бути самотнім. Зовсім скоро у ньому запанують нові запахи, запахи живих людей, смачної їжі та тепла від каміна, що розташувався вглибині кімнати.

- Тут так красиво. – видихнула дівчина.

- Так. Віднині це і твій дім. Ходімо вибереш собі покої. – мовив Сірко.

Вони піднялися на другий поверх і дівчина у захваті переходила з однієї спальні до іншої, намагаючись вибрати ту, в якій їй буде найбільш приємно відпочивати. Нарешті зуппинилась у покоях з великим ліжком та дзеркалом, що сягало її зросту. Тут їй буде спокійно та безпечно, думала дівчина, відчуваючи як важчають її повіки після теплих ванн.

А вночі їй снився Тиміш. Його щирий сміх та бурштинові очі.

Любий читачу, якщо тобі подобається моя творчість, напиши про це у коментарях та постав уподобайку. Це надихне мене писати ще краще для тебе ))