Читати книгу - "Вона"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Видно, що ти не часто робив дівчатам такі пропозиції))), і мене це радує). Так, я згодна, — Марі ще раз поцілувала Тараса в щоку. — До вечора.
Вона забігла в дім і аж світилась від щастя. Знайшовши Назара, Марі домовилась з ним про поїздку на стрільбище.
Вони сіли в машину, а Марі не покидало відчуття, що вона веде себе як злочинниця. З одного боку вона нічого не приховувала, а з іншого, ніби порушила те неписане правило, яке порушувати не можна було. І від цього почувала себе паршиво. Їй хотілось в усьому зізнатись, але як???
— Як пройшов вечір? — Назар ніби відчував цю напругу і вирішив порушити тишу.
— Ви ж все знаєте? Правда? — Марі вже не потрібно було нічого казати.
— Ну не так щоб усе, — Назар посміхнувся до Марі. — Але про те, що Тарас влаштував бійку, знаю.
— Він мене захищав. У нього хоч проблем через це не буде? — Марі занепокоєно поглянула на Назара.
— Думаю, що він уже дорослий і здатен сам нести відповідальність за те, що робить. Та й нам дуже пощастило, що на вечорі не було журналістів, так що можемо вважати, що все добре). Не хвилюйтесь).
І в Марі на душі відлягло. Назар не лютував, і це її вже дуже радувало. У цю мить у неї виникло якесь дивне відчуття, таке, ніби ДУМКА НАЗАРА ХВИЛЮВАЛА ЇЇ БІЛЬШЕ, НІЖ ВОНА ДУМАЛА, та й сам він значить для неї більше ніж вона думала, адже він найрідніша для Тараса людина, а отже він міг би стати рідним і для неї.
— Ви ж не думаєте, що це може завадити мені зосередитись на завданні? — ось, що насправді хвилювало Марі, і вона вирішила не ходити довкола.
Назар знову став серйозним, він поглянув на Марі, здається він підбирав потрібні слова.
— Марі, у вас я не сумніваюсь. Я знаю, що зараз ви зробите все, щоб його захистити. Але чи дозволить Тарас вам так ризикувати?
— Він має все розуміти, — Марі вже про це думала. І сподівалась, що Тарас не робитиме дурниць захищаючи її.
— Будемо сподіватись, — Назар похмуро промовив ці слова і більше за всю дорогу вони не говорили.
Марі, як і завжди, була на висоті. Назар, лише стояв і посміхався в стороні, намагаючись, щоб Марі не побачила його схвальної посмішки. Але Марі бачила, і це її тішило.
День близився до завершення. І хоча справ вистачало, Марі постійно ловила себе на думці, що страшенно скучила за Тарасом. Тепер, коли вона може не відганяти думки про нього, коли вона зізналась собі в почуттях до Тараса, їй його дуже не вистачало.
Розділ 44Заручини
Вона саме повернулась зі стрільбища як пролунав дзвінок. Це була Анна.
— Алло, — Марі безмежно зраділа, почувши подругу. І як їй не соромно, вона тільки згадала, що Анна була в Андрія.
— Привіт, крихітко, розповідай. Сподіваюсь, пікантні подробиці ти не впустиш))).
— Анно, ти мені краще скажи як у вас все пройшло! Будь ласка скажи, що ви поговорили? Будь ласка, — Марі, здається, зараз благала Бога, щоб у них все було добре.
— Ти стоїш?
— Так, — Марі подивилась навкруги. Вона так і стояла посеред кімнати.
— Тоді сядь.
Марі так і зробила. Вона знала, що від Анни можна чекати чого завгодно. Але все ж сподівалась почути, щось хороше.
— Та кажи вже, бо я зараз збожеволію.
— Марі, ти тільки не подумай, що ми якісь ненормальні. Ми ж не один день знайомі.
— Та кажи вже!
— Андрій зробив мені пропозицію і я погодилась!!!
— Що!? — Марі була не то спантеличена, не то думала, що це просто якийсь жарт. — Це жарт якийсь??? Що він зробив??? І що зробила ти???
— І знаєш за чиєю порадою він це зробив??? За твоєю! — Анна почувалася неймовірно піднесено.
— Що я йому порадила??? Анно ти при своїй тямі? — Марі хотілось просто розсміятись, адже це було щось просто нереальне.
— Я зрозуміла, зараз все розповім! Ти хоч рада???
— Я… Я… РАДА. Просто поки що в шоці))), — Марі поступово приходила до тями і почала розуміти, що сталось щось прекрасне!!!
— Так слухай… Я ж так готувалась до цього вечора. Уже продумала всі можливі варіанти зваблення цього «принца на білому велику»))).
У цьому була вся Анна, вона не могла не підколоти Андрія навіть зараз.
— Не збиралась я просто прийти і сказати Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ, дурко ти! Так, ото ж, ми з тобою поговорили. До речі, з тебе ще подробиці вчорашнього вечора. Ага, так… Так от, кладу я трубку, і тут заходить у кімнату він. І бачу, що він ввесь такий напружений. Тільки но я хотіла щось випалити, як він мені такий: «Помовчи. Я давно це хотів сказати. І вирішив, що або все, або нічого.» І раптом стає а одне коліно. Уявляєш, я аж рот відкрила))). І каже: «Я кохаю тебе цілу вічність…» Так і сказав «цілу вічність»! Правда мило? «Вічність…І не уявляю, що зможу ще когось так сильно покохати. Хочу бути тільки з тобою», і КАБЛУЧКУ ДІСТАЄ. «Я знаю, що напевно по дурному сподіватись, що ти скажеш так, але я все ж сподіваюсь». А я, дурна, гепнулась біля нього на підлозі. Дивлюсь на нього і думаю: «Ну як я можу сказати йому ні? Він же без мене пропаде)))», ну й напевно тому, що теж його так сильно люблю, що сил немає). То я так і кажу: «ТАК!» А він, здається, реально не очікував такого повороту))). Уявляєш, аж розплакався).
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вона», після закриття браузера.