Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Телефон Насті задзвонив якраз в момент, коли вона була на курсах. Дівчина зиркнула на екран гаджета, що лежав на столі. Машка. Скинула виклик і постаралася зосередитися на темі фінансового обліку, яку з натхненням пояснював викладач. Телефон знову завібрував, змусивши Олексія Михайловича, викладача курсу, середніх років з легкою сивиною на скронях, невдоволено зиркнуть на студентку. Настя, пробурчав "Вибачте", згребла телефон зі столу і запхнула в сумку. Що за звичка наярювати після того, як дзвінок скинули? Напевно, людина все ж таки зайнята, раз не може прийняти виклик?

Через дві години, коли заняття було закінчено, дівчина, попрощавшись на ганку зі знайомими по групі, вирушила до машини. Сумка несамовито вібрувала, закликаючи відповісти на дзвінок, і тільки зараз Настя згадала про Машу. Так, знову вона. Переконалася, діставши з сумки телефон.

- Маш, що трапилося? Цунамі? Торнадо? Курс долара впав? - відключила сигналізацію і сіла за кермо, кинувши сумочку на сусіднє сидіння.

- Блін, Настька, до тебе не додзвонишся. Студентка щоб тебе, - без злоби уїдливо промовила подруга, хоча перша за неї пораділа, коли дізналася, що Настя поступила на курси. Сказала, що тепер вона буде ще розумнішою, і вони разом зможуть замутити щось цікаве в столиці. На рахунок останнього Настя дуже сумнівалася. - Слухай. Прямо зараз сідаєш і їдеш до Ромки, у нього днюха.

- ДО якого Ромки? - не зрозуміла Настя, поправляючи в дзеркалі макіяж.

- Що значить якого Ромки? Гітарист Стаса.

Ромка. Дійшло до дівчини. Так ось навіщо він їй дзвонив вчора. Настя якраз говорила з батьком, коли по другій лінії вклинився Рома. Папу змушувати чекати не хотілося, тому слухняна дочка вирішила передзвонити хлопцеві пізніше і забула.

- А мені що там робити?

- Що значить що робити? Відриватися. Шашлики і всі справи, - затріщала Машка бадьоро. - Тут вже всі. Тебе тільки не вистачає, - у Насті серце сіпнулося на слові "всі".

- Всі, це хто?

Обережно поцікавилася, сподіваючись не почути або, навпаки, до одуріння бажаючи почути одне єдине ім'я. З минулої їх зустрічі пройшло трохи більше тижня, і за цей час Настя усвідомила, що думає про Стаса не просто кожен день, а щогодини, а то й частіше. Вона як дурна малолітка стримувала себе, щоб не гортати соцмережі і не дивитися його фото, на яких він життєрадісно посміхався своєю променистою, щасливою і впевненою усмішкою. Тією, від якої у неї коліна підкошувалися. Дико злилася на їх останню розмову, але промайнувша на горизонті можливість побачити його сьогодні, несподівано подарувала якесь окрилюєче відчуття. Напевно, це була надія ...

- Всі, це всі. Давай, я тобі адресу зараз скину. Чекаємо, - і поклала трубку.

Ось і що тепер робити? Настя задумливо дивилася на дорогу, яку поглинав вечір. Додому їхати не хотілося, Вітя поїхав в тур з Крівановим. Все-таки той взяв на розспівування "Трембл". Зрозуміло, з якої причини. І зараз, щоб проконтролювати, як будуть там ставитися до групи, Віктор вирішив в перші два міста поїхати з ними. По правді кажучи, вона навіть зраділа, що чоловіка не буде кілька днів. У неї з'явиться можливість все гарненько обміркувати. Перебувати порізно, як виявилося, стало простіше, ніж разом.

Як давно вона ось так вибиралася на шашлики? Не в дорогий ресторан або вечірку з зірками, на яких кожен не знає з якого боку себе краще показати, а саме в будинок, з компанією і смаженим м'ясом? Настя зараз і не згадає. Давно це було. Кілька років тому точно. Ще в Нью-Йорку з друзями. І то це зовсім інше. Шлунок схвально забурчав від перспективи поласувати запашним шашликом. Махнувши на все, дівчина завела машину і поїхала за вказаною Машею адресою, по шляху заїхавши в магазин і купивши дорогого віскі.

Котедж виявився недалеко від її будинку, не доїжджаючи пари вулиць. Невеликий, але симпатичний, з великими панорамними вікнами на другому поверсі.

Припарковавшись в кінці короткої низки дорогих іномарок, дівчина вийшла з автомобіля і відразу відчула атмосферу свята. З будинку доносився веселий гомін. У дворі на всю з колонок лилася сучасна музика. Настя підійшла до будинку, обережно ступаючи на гравій близько сходинок. На ганку товпилося четверо хлопців, ймовірно вже напідпитку, якщо судити по їх пливучим поглядам і дикому іржанню. Всім років по дев'ятнадцять - двадцять. В руках сигарети і пляшки з пивом. Настя вже пошкодувала, що так легко і необачно погодилася. Які загальні теми можна знайти з цими малолітками? Побуде хвилин десять, іменинника привітає і додому поїде. Не так вона собі уявляла вечір з шашликами.

Гидливо протиснулася повз компанії і увійшла в будинок. Народу, на подив, виявилося не дуже багато. По шуму, здавалося більше рази в два. Кілька людей сиділи за столом, щось активно обговорюючи. Три дівиці танцювали в центрі вітальні, а одна парочка окупувала диван. Хммм, подумала дівчина, спостерігаючи всю цю картину, тут їй явно не місце.

Знайомі обличчя Настя знайшла тільки пройшовши далі в будинок. Саша і Артем - двоє музикантів з команди Стаса затарювалися пивом з холодильника якраз, коли дівчина заглянула.

- Привіт.

- Оооо, які люди. - радісно простягнув Саша.

- Настя, ми вже зачекалися, - підхопив Артем, широко посміхаючись гості. Ці хлопці їй подобалися. Відкриті, щирі. Завжди на позитиві. Таких людей рідко можна зустріти.

- Ну, я бачу, ви не нудьгували, - натягнуто посміхнулася дівчина. - Мені б іменинника знайти.

- Так він на задньому дворі. Ось сюди виходь, там по голосам зорієнтуєшся, - і вказав пляшкою пива на двері з кухні, провідні на вулицю.

 Вдячно кивнувши, дівчина вирушила у двір. У декількох метрах від ганку і правда чулися безтурботні голоси, серед яких чітко розбирався і дзвінкий Машкин. Майданчик був досить освітлений, тому пройшовши повз пари декоративних дерев, дівчина легко знайшла компанію молодих людей, що оточили мангал. Двоє незнайомих, Маша, і звичайно Ромич, як його називали друзі між собою.