Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Непогано, але мало. Хто він?
— Без розуміння, але щось мені здається, він займається незаконною діяльністю. Не схожа та трійця на законослухняних громадян.
— Ти ж розумієш, що, насправді, вб'єш його? — спитала Сальміра, з жалем подивившись на тіло перед нами.
— Міра, не починай. Вибір дуже простий: чи він, чи ви всі. Хочеш померти? Хочеш, щоб Лорана та Лінгрет померли? — Мені набридло те, що вона намагається бути святою.
— Ти маєш рацію, — сказала Міра і повернулася назад до артефакту.
— Вона мене ще виховуватиме. Адже заради них намагаюся, — сказав я і, знову відкинувшись на спину, заснув.
Запис у журналі спостережень: день 193
Я все-таки заніс заразу в рану і вже другий день у мене висока температура: ломить у кістках і м'язах, але не можу собі дозволити просто відлежатися.
Сьогодні вночі індикатор накопичувача показав, що кількість мани досягла рівня, необхідного щодо ритуалу вселення. І я радий, що скоро закінчиться. Після ритуалу Марло зможе взяти на себе багато питань, та й удвох у будь-якому випадку буде все просто, якщо один з нас буде сильним ментальним магом.
— Ти пробував на собі мале зцілення? — запитала Лорана, яка з'явилася для перевірки тіла під вселення Марло.
— Пробував, але на мене не діє, - сказав я. — Думаю, сьогодні виріжу шматок плоті лазером із зараженням — і нехай усе гоїться наново.
— Напевно, так справді буде краще. Якби я мала тіло, я б тебе зцілила в пару миттєвостей, але не зараз. Гаразд, можеш починати, я поступаюся місцем некроманту.
— Я вже розповідав тобі. Береш тіло і кладеш його в це коло. Потім береш артефакт і випускаєш із нього Марло у цьому колі. Запас мани у колі дозволить йому протриматися до того, як утягне у тіло. Вигнання душі проведеш стандартно. Зв'язки з тілом ослаблені через передсмертний стан, вистачить одного імпульсу через артефакт екзорцизму, - сказав некромант і зник. Натомість з'явився ментальний образ Марло.
— Готовий? - спитав я в нього.
— Готовий, - сказав він, оглядаючи своє майбутнє тіло. — Не міг знайти когось молодшого? Адже він вдвічі старший за мене.
— Марло, мені й так це тіло ледве дісталося. І взагалі, тобі більше чотирьох тисяч років, так що це він молодший за тебе в десятки, якщо не в сотню разів.
— Вибач, просто хвилююся.
— Розумію, — відповів я і перетягнув тіло в коло, після чого дістав артефакт із душами нітірі і став в інше коло. - Давай вибирайся з артефакту.
За мить у колі з'явилася досить велика куля світла. Мана в колі відразу почала спадати, оскільки вона витрачалася на утримання душі Марло в цьому світі від переродження. Зібравшись із духом, я влив ману в артефакт із набору екзорциста, який виганяє загарбників тіла. Взагалі, він не повинен виганяти рідну душу, але якщо та слабко тримається, то виганяє і її.
Через кілька секунд з тіла з'явився ледь помітний світлий вогник, який майже моментально вирушив на переродження. Тепер залишався останній крок, а саме — вселення душі Марло в тіло невідомого.
Одна мить — і куля світла з другого кола зникла. А ось у тілі почали відбуватися зміни. У мене на очах практично непомітні енергетичні канали почали збільшуватись. Мана з ритуального кола широким потоком йшла до тіла. Саме ця мана і витрачалася на пророщування енергосистеми в тілі — тіло раніше належало необдарованому.
Весь процес зайняв близько десяти годин. За цей час я встиг поспілкуватися з некромантом та Лораною. Лорана з'являлася кілька разів для контролю стану здоров'я тіла. Воно було не дуже добрим, і мені тричі довелося використати мале зцілення. За планами, після вселення Марло використає середнє зцілення, і якщо це не допоможе, тоді ми вже будемо думати над подальшими кроками.
Нарешті до кінця десятої години очікування сталося те, чого я весь цей час чекав. Очі Марло розплющились, і одразу ж від нього помчав потік лайки. Якщо відкинути всі матюки, то він після вселення став магом тринадцятого рангу, а до вселення він був магом десятого рангу.
— Думаю мати своє тіло, нехай і втративши ранг, це краще, ніж піти на переродження через кілька тижнів, — сказав я. — Та й запас ментальної енергії в тебе лишився той самий.
— Це так, але дуже прикро, — сказав Марло. — Ей, Лорано, як там середнє лікування правильно активувати?
— Просто береш і активуєш, — почув я відповідь. — Ти в мене вже тисячу разів питав.
Залишків мани в ритуальному колі вистачило для створення середнього лікування. Тепер сили магічного дару Марло не вистачало б для такого потужного заклинання і йому довелося скористатися зовнішнім пживленням. Зцілення, однак, допомогло, і Марло цілком здоровий, якщо не враховувати вікові хвороби, які дісталися йому від тіла. Та ще й запалення на лобі у нього в місцях, де мають бути ілери. Вони там і будуть за пару днів.
На цьому ми сьогодні вирішили закінчити і вже завтра вранці думати над подальшими нашими кроками. А поки що я знову поставив ритуальне коло на зарядку маною. Вселення Марло продовжило життя артефакту. Тепер він міг протягнути близько півроку. Але щоб руйнування зупинилося, треба ще кілька нітірі виселити з артефакту.
***
Ванадіс Мир'Тор, маг служби безпеки королівства Герен
— Діар Ванадіс, радий вас бачити в здоров'ї, — з сарказмом промовив мій «друг» ще з часів магічної школи. Зараз він є головою служби безпеки порту, і я просто зобов'язаний його відвідати, тому що збирався покинути межі королівства на дипломатичному кораблі трітірі.
— Маур, давай без цього всього, - звернувся я до нього прямо. Він, побачивши мій втомлений погляд, тяжко зітхнув і відповів:
— Ван, бачу подію з чужинцем на тобі не добре позначилося. Гаразд, підписуй документ про нерозголошення таємниць короля та провалюй. Тебе на шістнадцятому закритому причалі чекають. Мабуть, трітірі справді припікає. По тебе прислали «Маарал-3000». — Побачивши, що мені його слова нічого не сказали, він продовжив: — Новітня модель швидкісних підводних кораблів, розрахована на двох розумних, швидкість до ста кілонерфів на годину на короткі ділянки. Запас ходу до трьох тисяч кілонерфів. Хотів би я замість тебе вирушити, — трохи мрійливо промовив Маур. - Добре, йди.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Той що вижив, Олександр Шаравар», після закриття браузера.