Читати книгу - "Неідеальна потраплянка, Ліра Куміра"

Минуло чотири місяці. Мій живіт вже значно округлився, і пересувалася я важко, але загалом почувала себе чудово. Чоловік все частіше залишався зі мною вдома, справи герцогства потихеньку упорядкували, його підопічні займалися кожен своєю справою, і життя потекло в спокійне русло.

Вранці я, як і завжди, сиділа в тіні дерев і малювала. Сьогодні я намагалася намалювати обличчя дівчинки зі сну, який вперше побачила ще на самому початку, щойно з'явилася на цьому світі. Думаю, це наша дочка. Вона була тиха, сильно не вертілася в мені, лише іноді нагадуючи, що скоро з'явиться на світ. І тут я скоріше відчула, аніж почула появу Гарольда. Слуга був серйозний:

- Пані, у нас гості. Очікують у вітальні. Але пан відбув до Крієну (*місто за двадцять п'ять ліг від нашого маєтку), а гість важливий, треба б його зустріти.

Якщо Гарольд так каже, то мені справді варто піти та зустріти важливого гостя:

- Ти правий. Повідом, що я скоро підійду, - Гарольд вклонився і зник. А я попрямувала в бік будинку, гадаючи, хто ж вирішив нас відвідати. Після відновлення герцогства до нас приїжджало багато аристократів, бажаючи налагодити зв'язки з Ельдаром та зі мною. Хто ж цього разу?

Я увійшла до вітальні і побачила чоловіка, який стояв до мене спиною і дивився на відновлений сад. Його я впізнала відразу, варто було лише кинути один погляд. Імператор своєю власною владною персоною. Я прокашлялася, привертаючи до себе його увагу:
- Доброго ранку, Ваша Величносте, - я була сама ввічливість. – Чим заслужили ваш візит?

Чоловік відкрив рота, бажаючи щось сказати, але тут його погляд опустився на мій живіт. А там було на що подивитися – він уже став великим, такий одягом не приховаєш. Очі імператора розширилися:
- Ти… ти вагітна…

«Браво, Ваша Величність, ви такі проникливі» - але це були тільки думки, у відповідь я лише знизала плечима, мовляв, як бачите.

Чоловік постарався швидко заспокоїтися. Він перестав ходити по вітальні і вже практично спокійно заговорив зі мною:

- Мені потрібен Ельдар.

- Він відбув у справах, повернеться приблизно по обіді. Зачекаєте, Ваша Величність?

- Так. Це термінова справа. Я почекаю його тут, - сказав, сідаючи на диван біля столу.

- Як вам буде завгодно. Хочете поснідати? Напої?

– Чай, якщо не складно.

- Так, звичайно, - я була сама незворушність. - Гарольд, чай Його Величності.

- І ще якусь книгу, я почитаю поки чекатиму вашого чоловіка, - я мовчки кивнула і попрямувала до бібліотеки.

От із шкідливості візьму і принесу йому якийсь жіночий романчик. І хай читає. Але, звичайно, я цього не зробила. Принесла трактат відомого вченого нашого часу Полонія «Специфіка роботи з різними природними матеріалами». Нехай просвічується. Віддала книгу імператору. Він сухо подякував і взявся за читання, а я, відкланявшись, повернулася до себе.

Не витримала і відправила чоловікові вісника, розповідаючи про гостя у нашому домі. Сподіваюся, він поспішить.

Ельдар повернувся в обід і відразу подався до вітальні, де на нього очікував імператор. Не знаю, про що вони говорили, але коли Його Величність пішов, коханий прийшов до нашої кімнати, сів поруч і обійняв мене. Щось засмутило його. Щойно він заспокоїться – обов'язково мені все розповість.Тому я сиділа мовчки, погладжуючи свого чоловіка по плечу.

– Іларій запропонував мені обійняти свою стару посаду. І ще йому потрібна моя допомога у договорі з тіньовими людьми (так називали себе істоти на Західних землях, вони були кочовими найманцями). Їхній ватажок залишився живим і погодився підписати мирний договір з імперією. Але його умовою була моя присутність на переговорах, чоловік замовк і подивився на мене.

– І ти погодився, – не питала, а констатувала факт. Я дуже добре знала Ельдара, котрий коротко кивнув на моє запитання.

- Це лише на місяць. Я повернуся до пологів, обіцяю.

Я мовчки посміхнулася і обняла чоловіка дужче. Нехай знає, що я його підтримувала. Разом ми обов'язково зможемо все. Мій чоловік поклав руку на живіт, погладив його і сказав:
- Я люблю вас більше за життя. Ви ж дочекаєтесь тата? - Маленька у відповідь штовхнула його п'ятою.

А рано-вранці Ельдар вирушив у замок імператора. Я провела чоловіка і повернулася в нашу кімнату, де дістала мольберт, який так ретельно приховувала. Я готувала подарунок для коханого - малювала його в іпостасі дракона, як колись на маленькому клаптику паперу. Сподіваюся, йому сподобається.