Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Смерть для чайників, Літа Най 📚 - Українською

Читати книгу - "Смерть для чайників, Літа Най"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смерть для чайників" автора Літа Най. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 112
Перейти на сторінку:
Глава 14. Честь або інформація

Я звичайно про таке чула, але ніколи не підозрювала, що мій похід до клубу може закінчитися початком дорослого життя. Та й взагалі як так сталося, що відсутність сексуального досвіду з «чесноти» різко перетворилось в небезпечне доповнення. Я слабо розуміла, чим мені може загрожувати такий інтерес інкуба до цнотливих дівчат. У голові крутилися різні ідеї: від використання моєї крові для магічних обрядів, до принесення мене в жертву в ім'я сатани. Але щось мені підказує, насправді все набагато простіше та примітивніше: у когось просто неординарні пристрасті у ліжку.

Не кривлячи душею, я знала, що не зможу висловити все, що думаю про інкуба і його вподобання, але для цього цілком підходив характер і манери Лілі. Яким же був мій подив, коли дівчина спокійно дивлячись на Давида, байдуже запитала:

– Це остаточне рішення?

Чоловікові навіть не довелося відповідати: він настільки безсоромно глянув на мене, що в очах можна було прочитати, в яких позах він уявляє наше близьке знайомство.

Після цього ми не затримувалися. Мені вистачило легкого поштовху в плече від Лілі, щоб я вилетіла з-за столу як пробка. Мене швидко обігнала дівчина і тепер спрямовувала нашу процесію.

Я навіть встигла зрадіти, бачачи як Лілі впевнено виходить із зали клубу і прямує до виходу. Принаймні, допоки, минув дерев'яні двері, вона не попрямувала до сходів усе пришвидшуючи крок.

– Ти забула де вихід? – не надто чемно кинула я.

– Ми все ще не отримали потрібну інформацію, – сухо відгукнулася вона, майже бігом піднімаючись східцями.

Я застигла перед сходовим прольотом, не наважуючись підняти ногу. Я, звісно, не озвучувала Лілі своє ставлення щодо... нехай буде пропозиції інкуба, але думала, що це і так очевидно. Не вважає ж дівчина, що моя невинність прийнятна ціна за інформацію? Це питання несподівано викликало дрижаки по тілу. Адже я не можу знати, на що готова піти Лілі заради досягнення своїх цілей. Ось тільки кинути все і втекти зараз означало завтра бути спійманою та страченою ковеном. Тож я зібралася з силами і побігла за дівчиною. Було б безглуздо піти не дізнавшись її план, а якщо вона справді збирається підкласти мене під інкуба, я просто відмовлюся. Ну, не змусять же вони мене? Он Марк казав – все тільки за добровільною згодою.

З цими думками я піднялася на другий поверх і встигла лише ковзнути поглядом по обстановці. Весь поверх являв собою звичайнісінький коридор готелю: довге килимове покриття тягнулося вздовж дверей по обидва боки проходу. На дверцятах навіть значилися номери, і Лілі якраз відкривала одні з них: під номером 5. У пам'яті зринув голос сирени: «Він за п'ятим столиком». Навряд чи це збіг. Моя нервова напруга не приховалася від дівчини. Перш ніж переступити поріг номера, вона насмішкувато посміхнулася, так не промовивши й слова.

Побачивши кімнату, я ще більше утвердилася у своєму порівнянні з готельним номером. Тут був невеликий журнальний столик, два крісла, комод, різні бра і лампи, пару картин у темних тонах, дві тумбочки та величезне ліжко між ними. Саме на ньому я й зупинила стривожений погляд.

– Адже в тебе є якийсь хитромудрий план, і ти насправді не погодилася на умови Давида? – як я не старалася, але мій голос все одно затремтів, видаючи мій страх.

– А що тобі настільки важлива дівоча честь? – сказавши ці слова, вона закотила очі, а потім подивилася на мене з серйозним виразом і продовжила: – Ти гарненько подумай. Інкуби на рідкість галантні кавалери і, незважаючи на свою… велелюбність, завжди пам'ятають своїх партнерок. Можеш бути впевнена, якщо колись тобі знадобиться послуга, інкуб точно не відмовить. Вони, як би мовити, відчувають певну прив’язаність та вдячність до своїх коханок, адже живлять свою силу саме під час близькості.

Я навіть не хотіла роздумувати над її словами. Сама думка переспати з кимось заради вигоди викликала огиду, і немає різниці, це перший мій досвід чи десятий.

– Не можу зрозуміти ти зараз серйозно?

– Більш ніж, – Лілі звела брови та впевнено кивнула. Розгубленість у мені боролася з нервозністю, очі бігали по кімнаті, не знаючи за що зачепитися. А дівчина як ні в чому не бувало сказала: – У мене, звісно, є запасний варіант, але якщо ти вибереш Давида, я тебе підтримаю.

Я нарешті змогла видихнути, після чого закинула голову вгору і, дивлячись у стелю, тихо розсміялася. Це нервове.

– Знала б ти, як мені зараз хочеться тебе стукнути.

– Притримай свої пориви для інкубу, – хмикнула Лілі.

У цей час дівчина стала на вільне місце перед ліжком і покликала мене, а потім, схопившись за мою руку, попередила:

– Буде неприємно.

І не давши мені заперечити, вона стиснула моє зап'ястя і поринула у чергове закляття. Мені не так вже й часто випадала можливість поспостерігати за її магією, але зараз вона явно творила щось складне. Все її тіло було напружене і натягнуте, як струна, губи стиснуті в тонку лінію, а на шиї пульсувала вена. Я б і далі спостерігала за відьмою у дії, але раптом відчула, як з мого тіла різко почали викачувати енергію. Це відчуття неможливо було з чимось порівняти, і я ніколи не переживала нічого подібного, але чітко розуміла, що відбувається. З мене швидкими темпами витягували резерв, а разом із ним і життєву силу. Я похитнулася, а коли стояти стало нестерпно важко – опустилася навколішки. Однією рукою я сперлася на м'який килим із високим ворсом, а другу довелося тримати піднятою: вона все ще була у міцному захва́ті Лілі. Не вистачало сил навіть тримати очі відкритими, тож я опустила важкі повіки. Не знаю, скільки часу я провела в такому стані, але в якийсь момент мене таки вирвали з нього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 61 62 63 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть для чайників, Літа Най», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смерть для чайників, Літа Най"