Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Герман узяв білет. Його вагон був за один від батька Лізи. Мамі подзвонив, сказав термінове відрядження. Герман сподівався, що повернеться разом із Лізою. Треба було шукати самому с самого початку, а не сподіватися на професіоналів розшуку. Поки їхав, поринув у мрії, як вони зустрінуться.
Семена Сергійовича зустрічав досить значної зовнішності хлопець. Герман узяв таксі.
- За тією машиною будь ласка.
- Так не робиться. Потім мене пригорнуть за стеження.
- Ось, - простягнув сто доларів - вистачить.
- Досить.
І ось вони зупинилися біля будинку. Що далі робити Герман не знав. Просто так заявитися він не наважувався. Стільки часу минуло, Ліза може не хоче його бачити. Треба якось випадково зустрітися.
- Вистежив?
- Начебто так.
- Куди ж тепер?
- До найближчого готелю.
- Ближній, он на тій вулиці.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пограємо в любов, Зоя Лістрова», після закриття браузера.
