Читати книгу - "Напівдоторком, Александра"

Дві години тому ми прибули в Палермо на особистому літаку. Звідки взявся літак? А от загадка року, бо я теж не знаю. Сес сказала: "Я все організую" і вже через сорок хвилин ми стояли біля злітної смуги. В мене іноді складається таке враження, що навіть якщо їй сказати "Сес, тут таке питання, треба трішки посунути Монблан" і вже через дві години найвища гора Європи буде зміщена. Неймовірна жінка.

Зараз ми знаходилися в іменні того самого Альберто. До речі, досить цікавий чоловік приємної зовнішності, зі звичками аристократичного павича. Попиваючи, хто чай, хто каву, ми спостерігали як стіл потроху заповнюється різного роду зброєю й екіпіровкою. Я вже нарахувала чотири пістолети, імовірно п'ятдесятого калібру, якщо я не помиляюся, чотири міні гранати зі сльозогінним газом, два леза і два броніки.

— Останнє можете залишити в одному екземплярі. — Ми з нерозумінням витріщилися на незворушно сидячу Сесіль. А вона продовжила, після ковтка кави:

— Що? Чорна ділова сукня не передбачає наявність під нею бронежилету. Максимум пістолет і дамський ножик закріплений на бюстгальтері.

В цей момент Альберто подавився чаєм, а потім з обуренням поглянув на жінку.

— Так от як...

— А ти думав, як я могла пронести на собі таку кількість зброї, щоб твої люди її не знайшли? Все було сховане в надійних місцях. — Сес ненароком поправила комір блузи.

— Ти мені обов'язково розкажеш про ваше знайомство —  тихо промовила я, роблячи ковток кави.

— Обов'язково.

— Дівчатка, якщо я все правильно зрозумів, вам через півтори години треба бути на місці. Тому збираємось. О і піднесіть дамі портупею, нехай вона сховає іграшки у "надійних" місцях. — слово надійних було виділено з особливим наголосом.

Сесіль на цей спіч ніяк не відреагувала. Лиш посміхнулася, підхопила свою сумку і пішла в іншу кімнату приводити себе в порядок. Все-таки в її зовнішньому вигляді була інша специфіка. Я ж мала виглядати елегантно, невимушено, але в екіпіруванні по самі зуби. До речі, одяг, що мав на мені бути під час нашої афери ікс, теж вона підбирала, тому, в принципі й не сумнівалася, що все буде на найвищому рівні.

Чорний діловий костюм зі зручного поліестеру ідеально підкреслював світлу ніжну шкіру і дуже добре приховував те, що знаходилося під ним, а саме: бронежилет, леза, що втиснуті в плечових кишенях і пістолет в піджаку. Образ завершувала елегантна сумочка, де між підкладками лежали малюки гранати. 

До речі, екіпіруватися мені допомагав сам Альберто. Він все робив вправно швидко і явно зі знанням діла. Ніколи не подумала б, що такий манірний чоловік знається в такій справі. Певно побачивши мій здивований погляд, він посміхнувся і вирішив пояснити:

— Моя компанія спеціалізується на зброї й екіпіровці.

— Законно чи…

— Вже законно.

— Ви теж частина мафії? — прямо запитала.

— Я був її частиною, але декілька років назад відійшов від справ.

— Мені якось Сесіль сказала, що увійшовши в лави мафіозі, вийти з них можна лише вперед ногами.

— Ну, скоріше за все, якби не Сес, так все і було б. Я їй життям зобовʼязаний.

— Краще б ти цього не казав — почулося з-за спини.

— А типу ти не знаєш, що я виконаю будь-яке твоє прохання.

Жінка посміхнулася і спустилася до нас.

— Ти готова, мила? 

— Так.

— І який у вас план, дорогі дами?

— План називається «По ситуації».

— Сподіваюсь це жарт?

— Ммм, можливо. Люба, а як ти збираєшся знайти Руслана? — Проігнорувавши питання, звернулася вона до мене.

— Він мене сам знайде.

— Тоді розберемося, ходімо.

— Сесіліє! — Альберто міцно вхопив Сес за руку і підтягнув до себе. — Послухай, я відправлю своїх хлопців і вони вас підстрахують.

— Ага, і за одно завалять мені всю справу.

— Я серйозно, Сес. 
— Я теж, Альберте. — Маска грайливої кішечки з тріском розсипалася. — Не лізь не у свою війну. На цей раз я не матиму такого впливу, не зможу тебе врятувати. 
— Та і все одно! 
— Мені не все одно. 

На цьому розмову було закінчено.

Ми прибули на місце призначення за кілька хвилин. Це був великий скляний офіс на головній вулиці міста.

— Отже, ти кажеш, що тебе знайдуть.

— Так.

— Тоді, я полишаю тебе.

— Будь обережна, Сесіль.

— Постараюся...— Вона наділа рукавички й ходою від стегна направилася в середину.

А от що мені робити...

І так, Сашо, думаємо логічно. Команда не стала б заходити через головний вхід, скоріше за все вони використали запасний.

Обійшовши будівлю по периметру, я побачила двері, біля яких стояло два охоронці й коли я почала відступати, наткнулася спиною на щось, а точніше когось, і тоді мені заткнули рота.

— Тихо. Це я, Макс, мене кеп прислав. Тебе засікли по камерах. — прошепотіли мені на вухо

Я кивнула головою і руку забрали.

— Відведи мене до Руслана.

— Ходімо. — сказав він мені і без зайвих питан, ми пішли уперед.

Знову обійовши офіс по периметру, зупинилися поблизу іншої будівлі, біля невеликих дверей. Судячи з усього це було санітарне приміщення.

Ми просувалися по маленьких темних коридорах, а тоді вийшли до кімнати, де були присутні майже усі члени команди, в тому числі й Руслан, який сидів біля панорамних вікон і буравив мене поглядом.

— Що ви тут робите? — запитав він злим холодним тоном.

— Руслане, справа термінова, нам потрібно поговорити.

Віддавши наказ хлопцю, який сидів поруч за комп'ютером, він підійшов до мене. Його погляд не обіцяв нічого хорошого.

— Даміан збирається відділити нелегальний бізнес від своєї компанії. Це дасть вам шанс на усунення Каморри. — Одразу, без розсусолювання промовила я. — Після оголошення рішення, його захочуть прибрати, тому ми з Сесіль приїхали, щоб запобігти цьому. Доки Сес буде разом з ними на засіданні, вогонь навряд відкриють, але потім Даму потрібен буде захист, аби він зміг втілити план у життя.

Обличчя Руса стало абсолютно кам'яним.