Читати книгу - "До зустрічі на Гаваях , Ada Pa"

 Я зажмурилась намагаючись уникнути світла що било мені прямо в очі. Вб’ю Розі за це, ми ж домовлялися закривати штори на ніч. Я натягнула ковдру на обличчя, прикриваючись від світла, але різко ковдра вислизнула з моїх рук, Розі потягнула її з такою силою на себе, що залишила мене лежати в одній спідній білизні. Я від злості промимрила, займаючи сидячи положення. Та злегка вдаряючи її, намагаючись помститись за ковдру, але під рукою відчула міцні м’язи, що могла поклястися Розі точно не належали. Я швидко розплющила очі, спрямовуючи їх на інший бік ліжка. І в ту ж секунду я скрикнула, спригуюючи з ліжка. Там була абсолютно не Розі. На іншому боці ліжка лежав Стів, що від мого крику, потягнувся та почав розплющувати очі.

— Що відбувається? — Сказав він сонним голосом. Але відкривши очі та зустрівшись зі мною, миттєво став серйозним займаючи сидяче положення.

— Боже, Стейсі, що ти робив в моєму номері? — Запитав він потираючи очі.

— Це ти що робиш в моєму номері, і де Розі? — У відповідь запитала я.

— Ти мабуть помилилась це мій будинок, — я вже хотіла почати заперечувати, коли оглянула кімнату поглядом. Помічаючи чоловічі речі всюди. Валіз не було, а в нашому номері вони весь час стояли в кутку під телевізором. І до мене прийшло розуміння, вчора вночі я випадково сплутала наші номери. Я СПАЛА ЗІ СТІВОМ ВСЮ НІЧ? Була наступна думка що виникла в моїй голові. Я знову повернулась до нього, бажаючи пояснити ситуацію, але зустріла дивний погляд в його очах спрямований на мене. Тому швидко перевела погляд на себе, можливо щось не те вдягла, і тільки зараз зрозуміла, що було б краще якби щось вдягла. Я стояла посеред його кімнати в комплекті червоної мереживної білизни. Я швидко підняла руки, намагаючись прикритись.

— Швидко розвернись! — Йому знадобилось декілька секунд щоб зрозуміти про що я і виконати моє прохання. Я швидко в голові перебрала спогади з минулої ночі, намагаючись згадати де залишила одяг, і потім згадала про ванну, миттєво побігла туди, голосно зачиняючи двері, та знаходячи свій одяг на підлозі біля раковини. Швидко почала вдягатись, на останок поглянувши в дзеркало. Навколо очей в мене були чорні плямі від не змитої туші. Мені вчора тільки здавалося що я добре її змила, але нажаль це було не так. Волосся було сплутане, я спробувала пройти пальцями між ним, та привести хоча б більш менш до ладу. Вмившись ще декілька разів з милом, я нарешті досягнула нормально вигляду. Повільно відчинивши двері, я пройшла по коридору, заглянувши до спальні, та не знаходячи там нікого, лиш ретельно застелене ліжко. Потім я почула звуки що доносились з іншого боку, тож рушила на них. Знаходячи вже вдягнутого в чорні шорти та такого ж кольору футболку Стіва. Він стояв над кавомашиною, та робив каву.

— Я вже буду йти, — я намагалась якомога швидше зникнути звісти, не змушуючи себе червоніти ще більше.

— Залишся ще на трохи, я вже майже зробив ранкову каву, — сказав він повертаючи голову через плече. Я хотіла зробити вигляд що цього не почула та просто втекти, але врешті вирішила залишитись, це ж всього лиш кава. І я не бажаю робити ще більше чогось, про що пізніше жалкуватиму.

 Я зайняла стільчик біля виходу, через хвилинку він поставив чашку біля мене, сідаючи навпроти. Я встигла зробили лиш один маленький ковток, перш ніж він почав говорити.

— Не хочеш нічого пояснити? — Деяку мить я вдивлялася у вміст чашки, після чого невпевнено підняла очі на нього.

— Це була помилка. Я думала що знаходжуся у власному будинку. Я пізно поверталась додому, світло вже вимкнули, а телефон сів.

— Так пізно гуляла? — Сказав він зі стриманою злістю та цікавістю водночас.

— Ми з Джені ходили поговорити.

— Гаразд, — його голос став дещо розслабленим.

— Тож ось як ти опинилась в моєму ліжку, в одній білизні, — він намагався розтягувати слова від чого я ще більше покривалась червоною фарбою до самих кінчиків вух. — Як я  міг не помітити що був в ліжку не сам, — я швидко піднялась на ноги майже перекидаючи стілець, але в останній момент ловлячи його рукою.

— Дякую за каву! Вже буду йти, — сказала я вискакуючи з кухні. Закриваючи вхідні двері я ще чула його сміх. Так звісно йому смішно. Як взагалі я могла допуститись такої помилки. Вчора весь день намагалась уникати його, а потім опинилась в одному ліжку з ним.

— Все потрібно припиняти пити, — сказала майже пошепки я, легенько вдаряючи себе по голові.

 Я швидко дісталась свого будинку. Зайшовши всередину, відразу рушила до валізи, намагаючись знайти змінний одяг щоб не викликати зайвих запитань. На щастя я завжди залишала свою валізу відчиненою, лиш накриваючи зверху. Тож змогла дістати чорні шорти та різнокольорову вкорочену сорочку без жодного шуму. Швидко перевдягнувшись, я рушила на пляж потребуючи усамітнення та водночас місця де мене буде не так помітно. Дорогою я почула звук повідомлення, витягнувши телефон з кишені я побачила ім’я Джені, що світилося на екрані.

Джені: Упевнена на сто відсотків що ти про це ще не чула.

Я: Ти про що? — Швидко надрукувала я у відповідь. Через секунду мені прийшла відповідь.

Джені: Благодійний вечір в Апокаліпсисі.

Я: І як це стосується мене?

Джені: О Боже. Вже телефоную. — Через секунду на екрані висвітилось її ім’я, тож я прийняла дзвінок.