Читати книгу - "Трагедії"

Що до суден данайців дитину мою -

Іфігенію мчить...

Перестрінеш - усіх повертай назад

І, віжки вхопивши, коней баских

Ти додому жени - до кіклопових стін!

СЛУГА

150] Що велиш - те зроблю.

АГАМЕМНОН

Тож виходь уже!

СЛУГА

Та як домогтись, щоб словам моїм

Повірили - доня й жона твоя?

АГАМЕМНОН

На посланні - печатка. Ти мусиш її

Берегти. Ну, іди вже. Зорею, глянь,

Зайнялося крайнебо. Ось-ось уже

Четверню свою викотить Геліос...

Розділи мій тягар!

Ще ж ніхто ні щасливим ціле життя,

Ні безжурним не був:

160] Усякого біль свій діймає.

(Входить у намет).

ПАРОД

На сцену виходить хор із п'ятнадцяти халкідських жінок.

Строфа

Ось на берег авлідський я,

Побіч моря, ступила крок,

Через хвилі Евріпові

Промайнула, лишивши

Батьківське місто - Халкіду свою,

Звідки в море біжать струмки

Славної Аретуси, -

Збройних ахейців побачити хочу

Й сили морські - юнаків войовничих, [291]

170] Що їх - од мужів ми почули -

Менелай світловолосий

І знатний вождь Агамемнон

У похід підняли,

Щоб додому красуню Єлену вернуть,

Що її заманив з того краю,

Це пливе очеретом багатий Еврот,

Пастух Паріс - Афродіта його

Даром цим одарила

Біля світлих джерел, як вела

180] 3 Герою та з Палладою

Спір за першість у вроді.

Антистрофа

Через гай поспішала я,

Де жертовний снується дим

Артеміді, й густий розпливсь

По обличчю рум'янець,

Тільки-но вздріла намети й щити,

Зброєносних данайців стан,

Юрми коней, і там же

Двох побратимів - Аяксів - побачила:

190] Син Оїлея один з них, а другий -

Теламона - блиск Саламіну.

Побіч них - Протесілай був:

За грою в кості втішались,

Коротаючи день

З Паламедом, Нептуна онуком. А ще -

Діомед метав диск там охоче,

Й Меріон у гурті був, Аресів син,

Що завжди його подивлятиме люд.

Був нащадок Лаерта

200] 3 острівних верховин і Нірей -

Перший красень з-поміж усіх

Пишнокудрих ахейців.

ЕПОД

Вихроногого бачила там,

На березі моря, Ахілла,

Кому Фетіда життя дала,

Хірон же - виплекав, мудрий.

Побережжям при повній зброї мчав

З колісницею навперегони:

Коней прудкістю ніг своїх

210] Перевершити взявся.

Тож намарне візниця -

Син Ферета, евмел, підганяв [292]

Криком-гиком баских рисаків,

Марно раз по раз бичем-гостряком

Злотом загнузданих він колов,

Марне в них роздмухував пал...

Бачила я корінних:

Мов сріблом цяткована шерсть;

Побіч - два підпряжні,

220] Що по черзі в галоп ідуть на поворотах,

Масті рудої, лиш ноги - у яблуках.

З ними нарівні збройний Пелід,

Поряд із віссю, з розгонистим колесом

Мчав усе стрімкіше.

Строфа І

В морі - безліч суден бойових.

Словом годі передать,

Як мій зір спогляданням утішавсь:

Наче мед серце осолоджував!

Ген на правому крилі

230] Мірмідонів рать морська

Шикувалась - Фтії міць:

Бойових п'ятнадцять суден.

На кормі - моревладних нереїд

Срібні постаті: Ахілл

Судна вів під знаком тим.

Антистрофа І

Побіч - у такій же кількості

Ряд аргівських кораблів.

їх вели: син Талая Мекістей

І Стенел - парость Капанеєва.

240] Шістдесят - із Аттіки

Син Тесея розмістив.

Знак же в нього був такий:

Четвернею мчить Паллада

Осяйна. Мореплавцям образ цей

Наймиліший: серед хвиль

Од біди хоронить їх.

Строфа II

З ними вряд - кораблі з Беотії

Стали: п'ятдесят усіх було,

їх же знак оздоблював такий:

250] На кормі блищав

Кадм із змієм золотим.

Першим тут - земнородний

Був Леїт: йому у бій [293]

Судна випало вести.

Стільки ж сил морських привів

З Фокіди і з Локріди син

Оїлея, що лишив

Троній - місто, знане всім.

Антистрофа II

А з Мікен, від твердинь кіклопових,

260] Син Атрея вирядив загін,

Що на ста вміщався кораблях.

Поруч - брат його,

Вождь, як друг - при другові.

Щоб вернуть до Еллади

Ту, що задля варвара

Залишила рідний дім.

Геренієць Нестор вів

Пілосців судна. Тут за знак

Милий їм Алфей служив,

270] Річка, - в образі бика.

ЕПОД

Побіч них - ще дванадцять кораблів

Еніенян, їх привів Гуней,

Вождь морський. Поряд же -

Із Еліди ратники;

їх весь світ йменував епеями -

Владарем тут був Евріт.

Рать блискучовесельну

З Тафосу Філея син

Мегес вів, покинувши

280] Ехінади - острови,

Недоступні для судна.

Два крила - ліве й праве - ув одне

Звів Аякс, що на Саламіні зріс, -

Крайніми з дванадцяти

Найстрімкіших кораблів

Поєднав щільний стрій союзників.

Чула я, бачила

Ту могуть морську.

Хто б супроти неї став,

290] Той уже б не вернувсь

До азійських берегів!

Ось який похід постав

Перед моїм зором!

А про інше - дома чула; в пам'яті

Образ тих загонів бережу. [294]

ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ

Входить Менелай з листом, якого він відібрав у слуги.

СЛУГА

Твій вчинок, Менелаю, не красить тебе!

МЕНЕЛАЙ

Йди геть, слуго, аж надто запопадливий!

СЛУГА

Такий докір для мене - похвали миліш.

МЕНЕЛАЙ

Не лізь, куди не треба, - жалкуватимеш.

СЛУГА

300] Листа, що ніс я, нащо розпечатав ти?

МЕНЕЛАЙ

А нащо ти загибель всім ахейцям ніс?

СЛУГА

Доводь це іншим, а мені - листа верни.

МЕНЕЛАЙ

Й не думаю.

СЛУГА

І все ж я домагатимусь.

МЕНЕЛАЙ

Ось бачиш скіпетр? Дам по голові тобі!

СЛУГА

Похвально вмерти за свого господаря.

МЕНЕЛАЙ

Замовч-бо! Раб, а бач як розбазікався!

СЛУГА

Володарю! Нас кривдять: он листа твого

Він з рук у мене вирвав, Агамемноне,

Про справедливість чути не бажаючи!..

З намету виходить Агамемнон.

АГАМЕМНОН

(до слуги)

310] Гей, це що за колотнеча і сварня коло дверей?

МЕНЕЛАЙ

Тут моє щось важить слово, а не рабське, не його! [295]

АГАМЕМНОН

Що це ти з старим зчепився, тягнеш силою кудись?

МЕНЕЛАЙ

А ти глянь мені у вічі - і почуєш правду всю.

АГАМЕМНОН

Ти гадаєш, син Атрея вічі з ляку б опустив?

МЕНЕЛАЙ

Бачиш лист цей, у якому - зради чорної рядки?

АГАМЕМНОН

Звісно, бачу. Та не твій він. А відняв - то поверни!

МЕНЕЛАЙ

Не раніше, ніж писання всім данайцям покажу.

АГАМЕМНОН

Хоч писалось не для тебе - розпечатав, прочитав?

МЕНЕЛАЙ

І тебе щадить не буду - задум викрию лихий.

АГАМЕМНОН

320] Але як же, безсоромний, ти листа перехопив?

МЕНЕЛАЙ

Поглядав, чи вже не їде в табір наш дочка твоя.

АГАМЕМНОН

Що ж ти справ моїх пильнуєш? Сором зовсім загубив?

МЕНЕЛАЙ

Що бажаю, те й роблю я, бо не раб твій, не слуга.

АГАМЕМНОН

Жах який!