Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

даль, — Жодній, владарю, людині Ці його страждання й жаль Нецікаві, непотрібні. Він тепер байдужий всім. У становищі такім Дворянин один сміливий І прислужник незрадливий Залишились разом з ним; Ділять нарівно знегоду, Хліб черствий, холодну воду — Жебрака мізерний харч. Груди роздирає плач, Як побачиш їх турботу Про володаря свого. Хоч запропонуй їм плату, Хоч віддай у руки кату, Не лишать вони його — Радше згодяться на страту. Бо коли один блукає І покорм якийсь шукає, Другий не іде звідтіль, А гамує принцу біль, Добрим словом утішає. Владарю, в твоїх руках Доля бранця, що в неволі Гине просто на очах. Жаль відчуй, якщо не жах До його тяжкої долі.

Король

Так, Мулею.

З’являється Фенікс.

Фенікс

Любий отче, Розжени печаль дівочу: Знаю, любиш ти мене; Тож, королю, про одне Діло я просити хочу.

Король

Чи ж відмовлю я тобі?

Фенікс

Справа в тому, що Фернандо…

Король

Все! Тобі спинитись варто.

Фенікс

Всіх жахає, далебі, Зміна ця в його судьбі,