Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Агент №13 📚 - Українською

Читати книгу - "Агент №13"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Агент №13" автора Андраш Беркеші. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 102
Перейти на сторінку:

— Біс би його взяв! Лізо, тримайте лінію.

Через хвилину почав працювати телекс. Ліза читала текст і ніяк не могла зрозуміти, чого хоче Домбаї. Терпляче чекала кінця.

Дощ барабанив по шибках, шквальний вітер мало не вивертав з корінням дерева.

— Слухайте мене, Лізо, уважно. Наберіться сміливості. Повірте, все буде гаразд. Ідіть до них і зіграйте роль співробітниці Губера. Зрозуміло?

— Так.

— Герцог має повірити у це.

— А якщо не повірить?

— Неодмінно повірить! Губер в такому становищі, що допомагатиме вам. А я тим часом дам вказівку підняти у Веспремі людей по тривозі. Ну як, Лізо, підете?

— Що ж, видно, іншого виходу немає.

— Боязко вам?

— А як ви гадали? Звичайно…

Їй таки було боязко, але вона пішла. План Домбаї удався.


У двері постукали, і Ліза впустила мокрого Казимира з величезною валізою в руці. Злива припинилася, з дверей війнуло холодним вогким повітрям.

— Ну й наробила клопоту ця буря, — сказав він, глянувши крізь вікно на побиті градом кущі. — Не знаєте, де пан Губер?

— Здається, пішов у готель.

— А ключі не залишав?

— Залишив. А де ж твої?

Інженер сів на одну з табуреток.

— У матері, — відповів, запалюючи сигарету.

Ліза вийняла з шухляди кухонного буфета ключі, віддала йому, а сама продовжувала різати локшину.

— Ви що, чекаєте гостей, тітко Лізо?

— Сьогодні в нас вечерятиме Губер. Мати твоя просила, щоб був нашим гостем. — Ліза підійшла до молодого чоловіка, витираючи руки об фартух. — Правда, вона обдурила мене. Сказала, що йде до лікаря. Мені треба було порадитися з нею, то я й подзвонила до лікаря. А там нікого немає вдома.

Казимир глянув на годинник.

— Та не до лікаря вона пішла, — сказав він неохоче, — а в костьол.

— В костьол? — Ліза широко розкрила очі від подиву. — Ти жартуєш, Казимире! Відколи це твоя мати ходить у костьол? В усьому Емеді немає більшої безбожниці, ніж вона.

— І все ж вона пішла до костьолу, — повторив Казимир. — Останнім часом вона стала набожною і потай ходить до церкви.

— Відколи це?

— Вже кілька тижнів. Я й сам не знаю, що з нею таке.

— Ой, держіть мене! — вигукнула Ліза і сіла. — Збожеволіла на старості літ!

Казимир перебирав пальцями китиці скатертини, уникаючи Лізиного погляду.

— Щось її непокоїть. Буває, ночами не спить, ходить по кімнаті. А сьогодні на світанку прийшла до мене. — Він підвів голову і нарешті глянув Лізі у вічі. — Сказала, що бачила поганий сон, та я відчув, що це неправда.

— Ну, що ти, любий, — перервала його Ліза, рукою поправляючи волосся, що лізло їй в очі. — Твоя мати звикла обманювати.

— Та я не про те, тітко Лізо, — відмахнувся Казимир. — То був лише привід, щоб зайти до мене і поговорити. Знаєте, про що вона говорила? Вмовляла мене негайно виїхати звідси.

Ліза здивовано звела брови.

— Виїхати? Куди?

— Все одно куди, аби тільки я виїхав. Щоб не залишався тут. Але ж я нікуди не збираюсь їхати!

— Навіть якщо тебе просить мати?

— Навіть тоді. В мене є причина, щоб залишитися.

Ліза з цікавістю глянула на молодого чоловіка, замислившись над цією причиною.

— Ну, а чим же мати пояснює своє прохання?

— Поганим сном. А що саме їй приснилося, так і не сказала. — Казимир постукав сигаретою об край попільниці. — Тітко Лізо, я хотів би попросити вас про одну річ. — Він стурбовано глянув їй прямо у вічі.

— Будь ласка, я слухаю.

— Бережіть матір. Я незабаром поїду, і вона зостанеться одна. А вас мати дуже любить…

— Я теж люблю її. Їдь собі спокійно, я потурбуюсь про матір. Може, залишишся у нас повечеряти?

— Я пообіцяв матері приїхати за нею. — Казимир зиркнув на годинник. — Мені вже пора. Чули, що Єллінека арештовано?

— Єллінека? — з удаваним здивуванням перепитала Ліза. — Хто це — Єллінек?

— Хіба ви його не знали? Це ж той, віденський фотокореспондент агентства Рейтер.

— Звідки мені його знати? Він же не брав у мене інтерв'ю. А за що його арештували?

— Кажуть, по дорозі з Відня фотографував військові об'єкти. Принаймні так говорять у готелі, де він поселився.

— Коли ж це його встигли арештувати?

— З годину тому. В саму зливу, під час бурі. Арештував його майор Балінт.


Рипнула хвіртка, на терасу важко піднявся Шалго. Старий був замислений і, здавалось, у поганому настрої. Казимир привітався, Шалго кволо махнув йому рукою, поцілував у лоб Лізу і вмостився у кріслі. Обличчя його було зморене.

Він заплющив очі, віддихуючись, потім витер спітнілий лоб хустинкою і попросив пити.

Ліза принесла йому вина з газованою водою і, опустившись перед ним навколішки, розшнурувала і зняла з нього черевики.

— Болять ноги? — спитала з ніжною любов'ю.

— Трохи. А знаєш, ти вгадав тоді, — проказав Шалго, не розплющуючи очей.

— Що? — перепитав Казимир.

— Меннела, кажу, вбили точно так, як ти розповів годі полковникові. Його дійсно вбили на березі, а труп підвезли човном подалі і скинули у воду.

— Ви знову жартуєте?

— А що, тільки зі мною можна жартувати? А мені не можна? Гаразд! — Він розплющив очі й глянув на Лізу. — Ти знаєш, що Ілонка провела піч із Меннелом?

— Годі жартувати, — відказала Ліза. — Хто тобі бовкнув таку нісенітницю?

— Гейза Салаї. Він бачив, як Ілонка сідала біля молу в машину Меннела ввечері дев'ятнадцятого липня. Гейза бачив

1 ... 61 62 63 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Агент №13», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Агент №13"