Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"

Ми під'їжджаємо до ресторану у самому центрі міста. Він великий, я б навіть сказала величезний, виглядає прямо як палац короля.  Всередині нас зустрічає шикарно одягнена дівчина і цікавиться чи бронювали ми столик.  Потім підіймає очі, зауважує Вадима і починає вибачатися.  Оглядає мене оцінювальним поглядом. Мене це вже починає трохи дратувати, кожна кому не лінь мене оцінює.  Чи підходжу я цьому чоловікові? 

Нас саджають майже в кінці залу. Тут така романтична, я б навіть сказала еротична обстанова - приглушений звук, повільна музика, свічки.Ну прямо блакитна мрія всіх дівчат, їй-богу.  Нам приносять меню, ми робимо замовлення.  Я замовила собі кролика та овочі на грилі, Вадим стейк, вибрав вино з карти вин.  Офіціант швидко приносить пляшку, наливає трохи Вадиму на пробу, він говорить, що пити буду тільки я.  Я пробую вино, воно просто божественне! Фруктовий аромат відразу обволікає, і такий ніжний та легкий смак. Чорт, та воно суперове!!!

- Хочеш споїти дівчину, засранець?  - Запитую у Вадима. 

- Засранець?  - Він підіймає одну брову і сміється, - я хочу тебе споїти та подивитися, як ти поводишся, коли ти погана дівчинка.  - Каже він мені й підморгує. 

- Ах, Вадим Олександрович, Вам захотілося поганої дівчинки?  А не боїтеся наслідків?  - Я хитро дивлюся йому в очі. 

- Чи не боюся я?  - Він хижо на мене дивиться.  - Та я просто смакую, малятко. - Я вже мокра від цієї гри слів, а, здається, ми тільки почали.

- Ммм, це добре, тому що я в грайливому настрої сьогодні. - І начебто ненароком проводжу рукою за вушком і опускаю її собі на груди, трохи провівши по сосках, щоб вони встали. Я знаю, що це буде помітно в цій сукні. Вадим сидить навпроти, він жадібно стежить за моїми рухами та починає важко дихати. 

- Олеся, ти усвідомлюєш, що ти намагаєшся зробити? 

- А що я намагаюся зробити, Вадим Олександрович?  - Я невинно кліпаю очима, і роблю ковток вина, після чого ніжно облизую вуста.

- Олеся Ігорівна, Ви зараз ризикуєте, дуже ризикуєте! - Його очі вже потемніли.

- Ох, Вадим Олександрович, я взагалі люблю грати в небезпечні ігри. - Я закушую нижню губу і трохи стогну. Впевнена, цей стогін відіб'ється на його члені. 

Нам вже принесли їжу, але їсти зовсім не хочеться, я трішки з'їла кролика. 

- Цікаво, молодший Вадим Олександрович до нас сьогодні приєднається?  - І я дивлюся на те, як Вадим стискає кулаки й в його очах можна потонути.

Не давши йому відповісти, я скидаю одну туфлю і ніжно починаю проводити ніжкою по його нозі. Вадим мало не впустив свою виделку, я вже добралася до внутрішньої частини стегна, і ось  досягаю своєї мети - у нього стояк.

- Олеся, ти просто зводиш мене з розуму! - Хрипким голосом видає він. 

- Я хочу знати, що ти завжди й всюди мене хочеш, засранець.  - І починаю ніжкою грати з його членом.  Він стискає скатертину в кулаці та нервово дихає. 

- Блять, крихітко, я ж так і кінчити можу.  - Цілком серйозно говорить він мені. 

- Вадим Олександрович, ну Ви ж дорослий хлопчик, тримайте себе в руках.  - З посмішкою на лиці кажу я. 

Я відчуваю, що його член починає тверднути ще більше, що говорить мені про те, що він скоро кінчить... Тож я різко прибираю ногу.  Вадим дивиться на мене очима повними злості та похоті. 

- Ти готова грати по дорослому, малятко?  - Жорстко запитує він. 

- Завжди готова, бос.  - Кокетливо відповідаю я. 

- Тоді дай мені зараз свої трусики.  - Я трохи заглитнулася вином.  Що?  - Так, так, Олеся, ти все правильно почула! Зніми прямо зараз трусики та віддай їх мені.  - В його очах танцюють бісики. 

- Вадим, але тут ... люди ..., - Я намагаюся дати задній хід, але вже пізно... Я розбудила демона. 

- Адже масажувати мій член на людях ти можеш, а зняти трусики боїшся, боягузко?  - Насмішкувато питає він.  - Куди ж поділася моя погана дівчинка?  - От козел! 

- Вона тут! - Я трохи підіймаюся, озираючись на всі боки. Мене наразі радують дві речі.  Перша — це те, що я в панчохах. А друга - те, що поруч нема людей. Я підхоплюю пальчиками трусики та повільно спускаю їх.  Сівши назад в крісло, спускаю їх униз і знімаю остаточно та передаю Вадиму, він їх нюхає і складає собі в кишеню. 

- А тепер малятко, я хочу, щоб ти пограла з собою! Хочу бачити твоє обличчя! - Ах, ти гаденя!

- Як мені з собою пограти, милий?  - В його очах з'являється азарт. 

- Оближи палець! - І я повільно кладу палець в рот і облизую його.  - Потім опусти руку між ніжок, — ага, зроблено, — розсунь свої складочки та пограй з клітором.

Ах, Господи, мене аж трохи підкинуло від збудження... Я не відчуваю себе ніяково - ми в ресторані, навколо люди, а я граю під столом зі своїм клітором, а Вадим спостерігає за моїм обличчям. 

  
- Пришвидши темп, малятко! - Якимось хрипким голосом говорить він мені. 

- Ааа, Вадим, так добре! Господи ..., - я пошепки говорю йому, ще пару секунд, і все ... 

- Зупинися!  - Він дивиться на мене злими очима. Що?  Чому?  - Зупинись! Ти закінчиш тільки коли я тобі дозволю!  - Ах, ти ж гівнюк! Значить мене і моєю ж зброєю?  Ну так, бачу цю переможну посмішку, і як ні в чому не бувало починає поглинати свою їжу. 

Через двадцять хвилин ми розплачуємося за вечерю, і йдучи на вихід я помічаю малюнок туалету. Ну все, засранець, тобі торба!!!