Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Врятувати неможливо забути, Ксенія Мур 📚 - Українською

Читати книгу - "Врятувати неможливо забути, Ксенія Мур "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Врятувати неможливо забути" автора Ксенія Мур. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 73
Перейти на сторінку:
Глава 17

Треба ж, виявляється, камінь набагато сильніший, ніж я думала. Я ніяк не очікувала, що зможу прорватися в саму камеру! Але це чудово! Це вселяє надію, що сьогодні спогади до принца нарешті повернуться.

- Я вважав, що ти не можеш потрапити всередину, - сказав він, коли здивування трохи схлинуло.

- А я й не могла , - відповіла я, - давай приступати, бо часу мало. Я, перш ніж потрапити до тебе, примудрилася побувати в дуже дивному місці.

І навіщо я йому все це говорю? Напевно, це наслідок потрясіння, нічим іншим я пояснити свою балакучість не можу.

- В якому місці? - поцікавився принц.

- Там багато книг та сувоїв, стелажі, стіл та щось ще з меблів. І більше я нічого не розгледіла до пуття, - розвела руками, - часу банально не було. Хоча шкода, звісно.

- А герба ніякого не бачила? - задумливо промовив він.

Як тільки хлопець спитав, у голові відразу виник образ-спогад. Стіл. Під купою пергаментів, на робочій дерев'яній поверхні зображено щит і фенікс у короні, що тримає в лапі щось схоже на камінь. Про це я й повідомила принцу.

- А, то ти, напевно, побувала в архіві, - він з ностальгією посміхнувся, - я там частенько ховався від слуг у дитинстві.

Архів? Щось невловимо знайоме крутилося в голові, але ніяк не вдавалось згадати. Я знову похитала головою, викидаючи зайві думки. Не до цього зараз!

 

 

 

 

- Ти готовий? - запитала я і простягла йому долоню, - візьми мене за руку, заплющ очі і, як минулого разу, говори відразу подіяло чи ні. Ді, нагадай, будь ласка, заклинання!

Одне за одним я вимовляла заклинання, але вони, як і раніше, не давали жодного результату. Як же це неймовірно дратувало. Невже всі наші зусилля були даремні? Але ж батько казав, що потрібний камінь і…

Раптово голову пронизав здогад.

- Ді, на якому заклинанні мене того разу викинуло до батька?

– Зараз! - відгукнулася вона, - я не взяла той лист, почекай!

Поки ми чекали Ді, принц несподівано спитав:

- Як звали твого батька?

І навіщо йому це потрібно? Я допитливо вдивлялася в нього, сподіваючись, що зможу розглянути відповідь.

- Беренгар Лібор, - відповіла я невпевнено, і слідом поцікавилася, - а що?

Хлопець виглядав задоволено, ніби тільки цього імені йому не вистачало, щоб картинка склалася.

- Ти просто схожа на Хранителя, - пояснив він, - ну, того, хто завідував архівом. Я ж казав, що ховався там частенько і бачив його. Тепер зрозуміло, звідки така схожість - ти його дочка!

От дурепа! Тато ж був архіваріусом та радником короля, як я могла забути про це?! А ще він був Хранителем знань, він сам мені говорив про це уві сні. Ось чому місце видалося знайомим, це ж його робочий кабінет! Я бувала там кілька разів ще малечею. Тільки, що це означає і чому я з'явилася там, як і раніше, незрозуміло.

- Імі, готова? - увірвався голос Ді в мої думки.

- Так, кажи, - відразу озвалася я.

На цей раз усе було інакше. На перших же словах заклинання повітря ніби розжарилося, здавалося, воно навіть потріскувало від сили, що вивільнилася. Я відчувала як по мені тече магія і через руку передається принцу, як печуть магічні канали від заклинання. Тільки б у мене вистачило сил! Амулет на шиї нагрівся, здавалося, від нього зараз загориться одяг, а камінь засяяв так яскраво, що сліпив очі і освітлював усе навколо синім світлом.

- Я прогуляв заняття, вчора, здається, - приголомшено говорив хлопець осиплим голосом.

Його рука тремтіла, очі були міцно заплющені, а сам він був сильно напружений.

- Продовжуємо, - стиснувши зуби від пронизливого болю, сказала я.

Щоразу, коли я промовляла потрібне заклинання, мене, начебто, знову поглинав чаклунський вогонь. Дихати ставало складніше, а біль наростав і наростав.

- Я не пам'ятаю, - нервово сказав принц, - якісь уривки, нічого конкретного.

- Що за уривки? - поквапила його. Схоже, у нас не більше кількох хвилин.

- Суцільні заняття, професори, але я не можу згадати їхніх імен, - він стиснув зуби і крізь них прогарчав знайоме: - смерть не привід пропускати заняття!

Мене викинуло зі сну. Ді щось мені говорила, намагалася напоїти зіллям, але я її проігнорувала. Підлетіла з ліжка, схопилася за голову, нервово ходила по кімнаті, намагаючись вгамувати нудоту, що підступила до горла.

- Та як же так? - істерично підвивала я.

Ді схопила мене за плечі, повернула до себе обличчям і добряче труснула. Та так, що в мене навіть зуби клацнули!

- Що?! – нетерпляче запитала вона.

- Я знаю, де принц! - і свідомість покинула мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 61 62 63 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Врятувати неможливо забути, Ксенія Мур », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Врятувати неможливо забути, Ксенія Мур "