Читати книгу - "Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало"

вечері знати не захотів. Тут сердечний божественний пломінь святого Луки, що ховався усередині, через такі виявився слова: "Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі і коли вияснив нам Писання?" Хай же незабутня буде пам'ять його, він-бо всім серцем любив Господа; після п'ятнадцяти літ, відколи Господь вознісся на небеса, з усілякою старанністю написав Євангеліє, написав же не тільки те, що сам бачив та чув, — і в серці своєму не тростиною, але любов'ю написане мав, — але й що чули й бачили ті, що перед тим за Христом ішли, як в Євангелії на початку пишеться: "Як нам ті розповіли, що спочатку були самовидцями і слугами Слова". Був Лука святий причасником болістей та праць Павлових у благовісті Христовому, ішов-бо за ним, проповідуючи Христа не тільки юдеям, але й поганам, і в Римі із ним був, як Дії апостолів являють, про це там написано, і був улюблений вельми Павлу, писав-бо до колосян, говорячи: "Вітає вас Лука, улюблений лікар", і в Посланні до коринтян похваляє його, кажучи: "А з ним разом послали ми брата, якого по всіх церквах хвалять за благовість, і не тільки оце, але вибраний був від церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу самого Господа". Святий Єроним вважає, що тут Павло похваляє святого Луку.

(мал.) Св. ап. Лука (гравюра з книги Апостол, Київ 1630).

Вийшовши із Риму, Лука пішов на Схід, благовістячи Христа, болі й праці переносячи заради Його святого імені, і, всю Лівію пройшовши, до Єгипту дістався і просвітив благовістям високу Тиваїду, і в Тивії Віотійській улаштував церкви, поставив священиків та дияконів, лікував болящих тілом та душею, і, багато вистраждавши, почив у Господі, маючи більше вісімдесяти літ.

На місці ж, де було покладено святе його тіло, прославив Бог угодника свого, на знамення лікарської практики його, подав ліки, що очні хвороби лікували. Тим відомий був його гріб вірним, що на всілякі хвороби при ньому цільбу діставали молитвами святого апостола. Довідався про цілющі мощі його Констанцій, син великого Константина, послав Артемія, князя-єгиптянина, котрий згодом, за Юліяна-відступника, за Христа був мучений, і з великою честю мощі святого апостола та євангелиста Луки перенесено було у царське місто. Отож, коли із псалмами та піснями були принесені у місто, один скопець царської ложниці, на ім'я Анатолій, який довгий час у хворобі на ложі лежав, котрий немало вже й маєтку свого на лікарів протратив, шукаючи ціль-би від них і не дістаючи, тож цей, почувши, що вносяться у місто мощі святого Луки, від усього серця помолився до святого і, наскільки міг, устав із ложа й повелів вести себе до цілющого апостольського ковчега. Коли ж дійшов до нього і з вірою торкнувся, поклоняючись мощам святого, тоді звільнився від хвороби й повне здоров'я та міцність дістав. Відтак на раменах своїх із іншими людьми ковчега з мощами поніс у церкву святих апостолів, і там, під священою трапезою, було покладено чесні мощі святого Луки із Андрієм та Тимотеєм.

Кажуть про нього, що він перший живописним мистецтвом написав образа Пресвятої Богородиці, яка тримає на руках Дитя, предвічного Господа нашого Ісуса Христа, та інші дві ікони Пресвятої Богородиці і приніс їх до Матері Господньої, [питаючи], чи догідно їй? Вона ж, бачачи ті свої образи, проказала пречесними вустами своїми таке: "Благодать народженого із мене і моя буде із тими іконами". По тому і святих верховних апостолів Петра й Павла зображення написав на дошках той-таки святий Лука, і від нього по всесвіту почалося те добре й пречесне діло — писання святих ікон у славу Божу та Богоматері і всіх святих на прикрасу Церкві та спасіння вірних, котрі доброчесно пошановують святі ікони. Амінь.

У той-таки день пам'ять святого мученика старця Марина, котрий у місті Аназарві киликійському постраждав при царі Диоклитіяні від ігетона Лисія.

І преподобного отця нашого Юліяна-пустельника, що жив у Месопотамії, при ріці Євфраті, котра на горі Синайській; на камені, на якому пророк Мойсей бачив Бога, збудував церкву, що стоїть і донині. Τού-бо у лютий час гоніння на церкву, що було від Юліяна-відступника, молився до Бога й почув голос, що з висоти мовив: "Не тільки заради твоїх молитов, але заради інших багатьох молінь та сліз злочестивий Юліян заколюється". І вбитий був у той час поганий той відступник. Багато-бо цей преподобний Юліян чудес учинив силою Божою, відтак відійшов до Господа.

Місяця жовтня в 19-ий день

Пам'ять святого пророка Йоіла

Святий пророк Йоіл був від сімені Рувимового, із села Метиморового, пророкував про запустіння Єрусалима і радив постити, бо тим Бог умолений буває. Прорік-бо і вилиття Святого Духа на всіляку плоть і про Страшний суд, та й помер із миром і похований був у землі своїй, упередивши Різдво Христове на 800 років. Ім'я ж його тлумачиться: "Любов Божа", чи начаток, чи начало Боже.

У той-таки день страждання святого мученика Уара і з ним семи учителів Християнських, і пам'ять блаженної Клеопатри та сина її Івана

У царство Максиміяна, нечестивого римського царя, був у Єгипті хоробрий воїн на ім'я Уар, який таємно воював за Царя Небесного: через страх до беззаконних ідолопоклонників до часу затаював свою віру в істинного Бога, яку потім небу й землі розкрив, коли за Христа видовищем став ангелам та людям.

У той час Максиміян підняв гоніння на християн і послав послання в усі країни своєї області, щоб християн, які не захочуть принести жертви богам, забивали. Дійшло те повеління у єгипетські краї, і нещадно проливали християнську кров; всі-бо, хто служив Творцю, а не творінню, були ранені численними різними муками. Уар же, потаємний християнин, обходив уночі темниці, в яких тримали вірних за ісповідання Христове, і до них собі вхід у сторожів золотом купував, цілував вузи святих мучеників, омиваючи їхню кров, обв'язуючи рани, подаючи їжу і молячи їх, щоб випросили йому в Господа милість.

(мал.) Св. прор. Иоіл (гравюра з книги Тріодь цвітная, Київ 1627).

Якось схоплені були християнські вчителі, що ховалися у пустелі, числом сім, і приведені до князя єгипетського. Їх-бо князь допитав і, знайшовши міцними у вірі, достатні наніс їм рани і зв'язаних укинув їх у темницю. Довідався про них Уар, прийшов, за звичаєм своїм, уночі до тієї темниці, в