Читати книгу - "Останній дон"

Чоловік простяг руку Клавдії та Кроссові й проказав:

— Джім Лоузі.

Тепер вони обоє знали, хто це. То був найславетніший полісмен у Лос-Анджелесі, чиї звитяги лягли в основу низки короткометражних телефільмів. Крім того, він не раз знімався в фільмах у незначних ролях і перебував в обох різдвяних списках Дієра — і листівок, і подарунків. Тож Дієр набрався духу сказати:

— Джіме, зателефонуй мені згодом, і я як слід влаштую тобі зустріч з міс Аквітан.

— Гаразд, Скіппі, — приязно всміхнувся йому Лоузі.

Але тут утрутилась Атена:

— Я тут, може, довго й не буду. Чому б не розпитати мене зараз? Мені однаково.

Лоузі видавався б ґречним, якби не постійна сторожкість в очах, увага і пильність усього тіла, прищеплені багаторічною роботою з розслідування злочинів.

— Що, при них? — запитав він.

Атена вже не виконувала вправи, і з її обличчя зникли всі сліди чарівності, коли вона спокійно проказала:

— Я довіряю їм набагато більше, ніж довіряю поліції.

Лоузі сприйняв цю заяву спокійно, бо таке йому доводилося чути вже не раз.

— Я просто хотів запитати вас, чому ви відмовились від звинувачень проти свого чоловіка. Може, він вам якось погрожував?

— О ні, — зневажливо відповіла Атена. — Адже він тільки хлюпнув водою мені в обличчя перед мільярдом чоловік, крикнувши, що то кислота. А другого дня його вже взяли на поруки.

— Добре, добре, — приказував Лоузі й руками мов заспокоював її. — Я лише гадав, що зможу чимось зарадити.

— Джіме, зателефонуй мені згодом, — знову попросив Дієр.

Це прохання ввімкнуло в Кроссовій голові сигнал тривоги, і він замислено поглянув на Дієра, уникаючи дивитися на Лоузі. Той теж намагався не дивитись на нього.

— Гаразд, — кивнув Лоузі і, побачивши Атенину сумочку на одному із стільців, узяв її в руки. — Я бачив такі на Родео-Драйв, — сповістив він. — Дві тисячі доларів. — Подивився просто на Атену і сказав з презирливою чемністю: — Може, ви поясните мені, як можна платити грубі гроші за такий непотріб?

Обличчя Атени скам'яніло, вона виступила з рамки океану й проказала:

— Це не запитання, а образа. Забирайтеся звідси.

Лоузі вклонився їй і вийшов. Він посміхався, йому пощастило справити потрібне для нього враження.

— Тож ти таки людина, — підтримала подругу Клавдія, обнявши її за плечі. — Чого ти спалахнула?

— Я не спалахнула, — відказала Атена, — я просто дала йому відкоша.

Попрощавшись з Атеною, троє гостей поїхали з Малібу в ресторан «Нейт енд Ел» у Беверлі-Гіллз, єдине місце на захід від Скелястих гір, як доводив Дієр Кроссові, де можна замовити їстівне пастрамі, солону яловичину й булочку з гарячою сосискою, що її готують, як на Коні-Айленд.

За обідом Дієр сказав замислено:

— Атена вже не повернеться до роботи.

— Я знала це із самого початку, — мовила Клавдія. — Я от тільки не можу збагнути, чого вона так спалахнула через того поліцая.

— А ви зрозуміли? — сміючись, запитав Дієр Кросса.

— Ні.

— Одна з великих голлівудських легенд проголошує, що будь-хто може переспати з кінозіркою. Щодо зірок-чоловіків так це правда, ось чому навколо знімальних майданчиків і готелю «Вілше» в Беверлі завжди вештаються дівчата. Зірки-жінки не такою мірою... Хлопець працює на її садибі як столяр, як садівник, і йому може пощастити, можливо, зірка буде сексуально збуджена, таке трапилося зі мною. Досить часто виявляють прихильність каскадерам, може пощастити й іншим членам знімальної групи. Але такі злягання — це певне приниження, і вони шкодять кар'єрі кінозірок-жінок. Якщо, звичайно, це не суперзірки. Ми, старі кадри, що провадимо кінобізнес, такого не любимо. Хай йому біс, хіба гроші і влада не означають геть усього? — усміхнувся Дієр. — А тепер візьмімо Джіма Лоузі. Це ставний, вродливий хлопець, він справді вбивав бандитів, він чарівний для тих, хто тільки створює ілюзії. Він це знає й використовує. Тож він не благає зірку, а залякує її. Ось чому він удався до цієї спроби. Саме задля цього він прийшов. То був привід, щоб зустрітися з Атеною, і він сподівався, що доможеться свого. Те образливе запитання було заявою, що він хоче переспати з нею. Але Атена прогнала його геть.

— То що, вона Діва Марія? — запитав Кросс.

— Як на кінозірку, — відповів Дієр.

— А вам не здається, що вона дурить студію, намагаючись дістати більше грошей? — зненацька знову запитав Кросс.

— Такого Атена ніколи не робитиме, — заперечила Клавдія. — Вона абсолютно чесна.

— А вона часом нарікає на свою оплату?

— Ви не розумієте бізнесу, — мовив Дієр. — По-перше, студія дозволяє акторам дурити її. Кінозірки завжди до цього вдаються. По-друге, якщо в неї є нарікання, вона б їх висловила відверто. Атена просто дивна. — Дієр на хвилину замовк. — Вона ненавидить Боббі Бенца і аж ніяк не захоплюється мною. Ми Обидва не один рік зітхали за її задочком, проте ніколи не спали з нею.

— Погано, що ти не зможеш нічим зарадити, — сказала Клавдія Кроссові, але він нічого їй не відмовив.

Усю дорогу з Малібу Кросс напружено думав. Йому трапилася сприятлива нагода, якої він марно шукав раніше. Попереду великі небезпеки, та, якщо все вигорить, він зможе нарешті відірватись від Клерікуціо.

— Скіппі, — заговорив Кросс, — вам і студії я хочу зробити пропозицію. Я купую цей фільм просто зараз. Я поверну вам уже вкладені п'ятдесят мільйонів, дам гроші закінчити картину й дозволю студії продавати її.

— Ти маєш сто мільйонів? — одночасно спитали вражені Скіппі Дієр і Клавдія.

— Я знаю людей, що мають їх.

— Тобі не вдасться повернути Атену. А без Атени фільму не буде, — вирік Дієр.

— Я вам казав, що вмію переконувати, — твердо вимовив Кросс. — Ви можете влаштувати мені зустріч з Елі Мерріоном?

— Звичайно, — запевнив Дієр, — але тільки тоді, як я залишусь продюсером картини.

Влаштувати зустріч виявилось нелегко. Студію «Лоддстоун», тобто Елі Мерріона й Боббі Бенца, треба було переконати, що Кросс Де Лена — не просто ще один хвальковитий шахрай, переконати, що він має гроші і, так би мовити, вірчі грамоти. Звичайно, він володів частиною готелю «Ксанаду» в Лас-Веґасі, проте не мав особистих зареєстрованих коштів, які