Читати книгу - "Обери мене, Тетяна Овчіннікова"

З наступним пробудженням моєї пташечки глибокої ночі ще одна моя таємниця перестала існувати: вона упізнала у мені Ворона. А потім ще й зробила мене винним у тому, що я не зізнався! Наче я не намагався кілька разів! Сердитися на пташку не міг, коли вона так довірливо притискалася до мене.
А потім розмова, хоч як я цього не уникав, все ж звернула на Стейна. Довелося розповісти все від самого початку.
І засмутити мою пташечку. Як її розрадити? Прості слова тут недоречні.
Знаю!
Ворон і справді підняв Сані настрій, відвернув її увагу від болісних думок.
Дійшло до того, що моя пташечка кинулася перевіряти, чи можу я муркотіти. Ні, так просто я тобі не здамся, мила моя!