Читати книгу - "Гелтер Скелтер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Усе скінчено,– постійно повторював він,– це розплата за все».
З того дня Гоголя наче підмінили. Він зібрав більшість своїх особистих речей до нової скрині, але виїхати з маєтку графа Толстого не наважився. У господарів склалося враження, що він дуже чогось боїться, що через постійний страх він навіть не наважується виходити на люди. Відтоді більшість часу Гоголь проводив у молитвах. Молився він цілими днями, а згодом мешканці будинку почали й вночі чути його тихе мурмотіння перед іконами, що ніби самі собою з’явилися в його кімнаті. Однак звернення до небес не допомогли: Гоголь перестав працювати, швидко втрачав сили, не міг читати й навіть їсти.
До одинадцятого лютого він настільки заслаб, що майже не міг пересуватися. Увечері того дня письменник ледве піднявся з ліжка, щоб помолитися. Під час молитви його нібито осяяло. Про це графу Толстому розповів хлопчик, який прислужував Гоголю.
Письменник наказав йому розпалити піч, а потім дістав зі скрині стос зошитів і, звелівши хлопчині молитися, підпалив їх свічкою, що стояла біля ікон. Але папери наче відмовлялися займатися! Гоголь знов і знов намагався їх підпалити, однак рукописи, наче захищені невідомою силою, відразу ж згасали…
Геннадій Орестович відсунув фотокопії. Запанувала тиша, було чутно лише, як у сусідньому дворі граються діти.
Ця розповідь захопила всіх, але мови про головне, на що чекали друзі, у словах старого історика ніхто не вбачав.
– Втім, людська завзятість долає будь-які перешкоди,– продовжив він,– і папери нарешті здалися – запалали як треба. Кинувши їх у піч, Гоголь тричі перехрестився й заплакав. Здавалося, що, йому істотно полегшало. Про це згодом розповів той самий хлопчик-служка. Отак був знищений рукопис другого тому «Мертвих душ», а з ним і нова, невідома річ письменника, про яку казали, що вона нібито присвячена магії. І лише кілька вцілілих сторінок знайшлися згодом у Римі, звідки перекочували до Харкова, де з часом безслідно зникли.
– Деякі неофіційні дослідники вважають,– мовив Остап,– що жорстока смерть Гоголя пов’язана саме зі сторінками, що збереглися, про які він, вочевидь, забув і тим самим зневажив Господню волю: знищити все досі написане.
– Так,– погодився господар,– думка цікава. Однак інші дослідники впевнені, що насправді то був не рукопис, а звичайна чернетка. Купа записів, цитат і портретів, можливо, майбутніх персонажів. А ще звичайні кривулі й розчерки, що їх роблять, розписуючи нове перо. Таким чином, причиною психічного розладу Гоголя стала все ж таки смерть Катерини Хомякової – її вважають таємною коханкою письменника. Вона, до того ж, нібито носила під серцем його дитину. Ось із чим пов’язане затьмарення його розуму.
Друг і меценат Гоголя граф Толстой глибоко переймався його станом і неодноразово запрошував лікаря Олексія Тарасенкова. Оскільки Гоголь не бажав виходити, той приїжджав до графа начебто з візитом і між іншим спілкувався з письменником. Згодом Тарасенков писав наступне:
«В останні дні життя Микола Васильович нічого не їв і тільки пив червоне, злегка розведене водою вино. Він пив його жадібно, наче джерельну воду у спекотний день, пив і приказував: “П’ю кров Христову для захисту! П’ю кров Христову для захисту…”»
Коли чотирнадцятого лютого Гоголя відвідав удівець Хомяков, той раптом звернувся до нього зі словами, що Господь все-таки не пробачає зради. Це свідчення слідчий Анохін також виявив у щоденнику Хомякова. Але крім цього Гоголь пошепки висповідався приятелеві ще в чомусь, від чого той розлютився й прожогом вилетів з кімнати, залишивши письменника на самоті. І хоча в записах Хомякова немає жодного натяку на цей інцидент, з того дня вони більше не розмовляли й навіть не бачилися. Про цю розмову Толстому розповів знову ж таки хлопчик-служка.
«Вочевидь, якраз тоді Гоголь й зізнався у таємних стосунках із покійною дружиною філософа»,– зазначає Анохін у чернетці дорученої йому справи.
Копирсаючись у минулому, слідчий все ж таки знайшов свідчення, нібито Гоголь дійсно цікавився потойбічним. Хоча, щоб це усвідомити, достатньо було б перечитати його твори. Але Анохіна передусім цікавили докази, тому він буквально по клаптиках збирав цитати із записів та листів друзів і родичів письменника, у яких йшлося про інтерес Гоголя до всього лячного та загадкового.
Хтось із тодішніх петербурзьких театралів, мабуть, неймовірно пишаючись знайомством із такою відомою й талановитою особою, написав, що Гоголь почав цікавитися містикою завдяки нерозділеному юнацькому коханню. Дівчина знехтувала хлопцем через його зовнішність, бо Гоголя насправді складно назвати красенем. Наступним і куди болючішим розчаруванням стало його сватання до доньки графа Вієльгорського, завдяки чому її батьки заборонили Гоголю навіть наближатися до їхнього дому.
За словами іншого приятеля, після першої невдачі Гоголь тільки й робив, що згадував про чорта значно частіше, ніж про Бога. І цим добряче лютив оточуючих. А свої спроби приборкати кохану він згодом описав у «Ночі перед Різдвом», де розповів про приборкання біса, чим, власне, й заробив славу письменника, який заграє з чортовинням…
Геннадій Орестович востаннє видихнув дим і витрусив із люльки попіл.
– Зрештою, Анохін накопичив достатньо матеріалу, щоб заперечити всі містифікації. Вигнанцем і блукачем молодого Гоголя зробило нерозділене кохання, до того ж у родині письменника відзначалася надзвичайна смертність. Більшість його братів і сестер або народжувалися мертвими, або помирали малолітніми. Певна річ, це не могло не позначитися на свідомості юнака, звідти й інтерес до потойбічного. Він цікавився давніми мовами, збирав підручники й посібники з ієрогліфіки, що також були знайдені в його скрині. У тому, що ці книжки й сторінки чернеток зникли, немає нічого дивного, бо війна знищила величезні скарби. Було втрачено безліч безцінних рукописів, картин і скульптур. Можливо, вони й досі зберігаються десь у приватних колекціях, а можливо, згоріли чи потрапили на звалище. Те саме стосується й так званого «портрета диявола». Існують відомості, що насправді там був зображений сам Микола Гоголь. Його намалював якийсь європейський художник, а оскільки письменник тяжів до містики, майстер надав його образу тьмяності й загадковості. Ботаніка ж у ті часи була дуже популярною наукою, що сприяло багатьом відкриттям у медицині. Не дивно, що Гоголь цікавився певними групами рослин, адже їх використовують не лише в усіляких окультних ритуалах, а й в лікуванні хвороб. Бачите? Майже все має раціональне пояснення.
– А як щодо смерті й забобонів? – швидко спитала Дара.
Вир емоцій спотворив її голос – наразі він скидався на придушений хрип.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гелтер Скелтер», після закриття браузера.