Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Ти — мої крила, Вікторія Франко 📚 - Українською

Читати книгу - "Ти — мої крила, Вікторія Франко"

213
0
19.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ти — мої крила" автора Вікторія Франко. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63 64 ... 74
Перейти на сторінку:

— І не треба, — Мілена весело посміхнулася у відповідь на моє зізнання. — Твій ошелешений погляд був красномовніший за тисячі слів. Тож я здогадалася, що тобі сподобалося, як я виглядаю.

— Зрозуміло. Ну що, ти готова їхати? — отримавши схвальну відповідь, я швиденько поцілував дівчину в її акуратний носик і впевнено повів до машини. 

На моє прохання, Макс заїхав за Анжелікою і вони разом прибули до РАЦСу на обумовлений час. Помітивши, що ми вже під’їхали, наші свідки відразу ж пішли нам назустріч. І поки дівчата радісно обіймалися, Макс поплескав мене по плечі на знак підтримки.

— Ти — молодець, Яр. Добре, що ти не послухався мене свого часу, — схвально промовив хлопець. — Зрештою, все вийшло так, як ти й казав — тобі вдалося завоювати Мілену. І лише сліпий не помітив би, які ви обоє щасливі. Щиро бажаю вам прожити усе життя разом.

— Дякую, друже, — я міцно обійняв Макса, радіючи, що на моєму життєвому шляху зустрівся такий класний хлопець, якого я з гордістю називав своїм найкращим другом. 

Не знаю добре це чи погано, але наша церемонія одруження пройшла досить швидко. Відповівши на кілька стандартних питань, ми з Міленою почули, що нас оголосили чоловіком та дружиною. І обмінявшись обручками, злилися у поцілунку. Потім фотограф запропонував нам відвідати кілька мальовничих місць, щоб зробити класні кадри. І нарешті виконавши усі пункти обов'язкової програми, ми поїхали разом з Максом та Анжелікою до ресторану.

Впродовж усього вечору, з облич нашої фантастичної четвірки не сходили усмішки. Насолоджуючись прекрасною компанією, ми весело розважалися. І я вже й не пам'ятав, коли востаннє мені було так добре та тепло на душі. Вкотре запросивши дівчат потанцювати, ми з Максом повели їх на середину зали. Гордовито обійнявши свою красуню, я вів її  в танці під неймовірно чуттєву мелодію.

— Тобі все подобається? — прошепотів Мілені на вушко, вдихаючи аромат її шкіри.

— Так. Я дуже щаслива.

— Схоже, не тільки ти, — я жартівливо кивнув на Макса, котрий весь вечір не зводив очей з Анжеліки. 

І цей факт не міг мене не радувати. Тому що останні кілька тижнів мій друг виглядав добряче потріпаним через розставання з Настею. А сьогодні помітно ожив. І хоча Анжеліка поводилася щодо Макса досить стримано, але все ж важко було не помітити її цікавості до його персони.

— В Анжеліки є хлопець, — спокійно відповіла Мілена, зрозумівши мій натяк. — Тому навряд чи у них може щось вийти.

— Це вже їхні справи. Думаю, немаленькі й самі розберуться.

Ну а нам з дружиною вже був час повертатися додому. Тому що, перебуваючи весь день у вузькому вбранні та на високих підборах, Мілена стомилася і захотіла поїхати відпочивати. Тож попрощавшись із друзями, ми покинули ресторан і повернулися у наше сімейне гніздечко.

Знявши піджак, я поклав його на ліжко. А потім неквапливо підійшов до Мілени, щоб допомогти їй звільнитися від сукні. Залишившись в самій білизні, кохана відразу ж пішла в душ, щоб освіжитися. А я збираючись із думками, готувався сказати дівчині весільну обітницю, яку обдумував впродовж кількох останніх днів. І хоча спочатку я планував виголосити її під час церемонії одруження. Але, в останній момент передумав і вирішив вимовити ці слова наодинці. Тому що вони були дуже щирими та інтимними. І я не захотів ділити цей момент зі сторонніми людьми. 

— Мілено, на мою думку, немає нічого важливішого в цьому житті, ніж зустріти свою любов. Справжню. Велику. Вічну… Ти — сенс мого життя. Я люблю тебе усім серцем… божеволію від твоїх очей… тану від твоєї посмішки та приймаю, як благословення твої дотики, — тримаючи кохану за руки, я вкладав у кожне своє слово безмежну теплоту. — Ти наповнюєш моє життя неймовірними емоціями та щодня надихаєш мене ставати кращим. І я щиро сподіваюся, що моя любов — це те, що робить й твоє життя щасливим та осмисленим… Я абсолютно впевнений, що кохатиму тебе до кінця своїх днів. І хочу аби ми разом пройшли наш життєвий шлях, наперекір долі або ж в згоді з нею.

Уважно вислухавши мене, Мілена нічого не відповіла. Вона лише міцно-міцно обійняла мене, і притиснулася головою до моїх грудей так сильно, ніби я був для неї найважливішим в житті. Я відчув, що її серденько шалено билося в грудях, і поглянувши коханій в очі, помітив кілька сльозинок, що стікали по її щоках. Прибравши їх подушечками великих пальців, я почав ніжно заціловувати свою дівчинку і сподівався лише, що це були сльози радості. 

— Твоя обітниця чудова… — ледь чутно звернувся до мене мій янгол через деякий час, лоскочучи своїм ніжним голосом мій слух. — На жаль, я не підготувала свою. Та я хочу, щоб ти знав, Ярику, що я дуже сильно тебе кохаю…

Злившись у чуттєвому поцілунку, ми з Міленою потонули з головою у вирі нашої пристрасті. Й навіть не зчулися, як залишилися без одягу. Нависнувши зверху над дівчиною, я обережно притиснув долоні коханої до ліжка і почав не поспішаючи смакувати кожен міліметр її прекрасного тіла. Не приховуючи своїх солодких стогонів, Мілена шалено збуджувала мене. І стримуючись з останніх сил, щоб максимально подовжити наші пестощі, я мріяв, щоб сьогоднішня ніч ніколи не закінчувалася…

— Ти для мене найдорожча людина у світі… — прошепотіла кохана, тепер вже дружина, уткнувшись носиком в мої груди. — Поруч з тобою я відчуваю себе живою та безмежно щасливою.

— Я завжди тебе кохатиму... Ніколи не забувай про це…

1 ... 62 63 64 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти — мої крила, Вікторія Франко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ти — мої крила, Вікторія Франко"