Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма, Маріанна Ласкава"

СОФІЯ.

Коли ми під'їжджали, на превеликий, і дуже високий я б сказала десь на двадцять поверхів будинку, сірого кольору, з гарною площадкою, парком для дітей, і звичайно гарним  квітником, я розуміла, що ми на місці. Я знала, що живе він шикарно, і чесно думала, він має дуже шикарний будинок і ще з басейном.

Коли Він під'їхав до стоянки, і ми вийшли з машини, він глянув на мене і запитав:

- що таке?

- нічого.

- щось не так?

- ні все так..

- так кажи вже,  я ж бачу що щось не так..

- я думала, що в тебе великий  будинок , а не квартира.

- Розчарована?

- ні.

- я часто бував у роз'їздах, тому квартира для мене була саме те, плюс, у будинку треба жити вдвох, а не одному. І Наталі не була тією, з ким я хотів жити, потім так ми з тобою купимо будинок, коли я дізнаюся, що у нас з тобою буде малюк, а зараз поживемо так, добре?Все буде але не одразу

- добре.. а він буде?

- повір так, тому що я цього хочу і я цим займуся.

- Ну - ну..

- дуже хочеться твою маленьку копію, яка мені дошкулятиме, і називатиме татом, а я буду її балувати

- ти серйозно?

- так, і знаєш, я думаю прямо сьогодні.. навіщо відтягувати цю справу на потім, якщо можна це зробити сьогодні!

- Що?

І замість слів він підійшов і став мене цілувати, спочатку  я намагалася опиратися, але це було не довго, потім я просто не здалася і насолоджувалася його обіймами та поцілунками. Зараз я відчувала, якщо він не припинить, то боюся, він візьме мене прямо тут, і я не проти, тому що мене цей вогонь спалює зсередини, тому я відштовхнула його, на що він сказав:

- що трапилося?

- не тут Ром, давай хоч до тебе піднімемося ... не дуже хотітися, щоб хтось це побачив і виклав у мережу.

- що ж згоден, на не потрібно такої популярності, і ще, не до мене, а до нас Софія, тепер ти моя дружина, і це і твій дім…

- добре до нас.

- молодець, гарна дівчинко, а тепер пішли!

- Куди?

- зараз побачиш!

І він схопив мене за руку і повів усередину так швидко, що ще трохи, і я на цих підборах могла просто впасти. На вході нікого не було, ми швидко зробили крок у ліфт, де він після натискання на десятий поверх притиснув мене до стінки і став цілувати, наче його тягнуло до мене магнітом, і йому не терпілось, зняти з мене одяг, і взяти прямо тут.

Коли ліфт дав сигнал про прибуття, він мене відпустив і знову, повів прямо в коридор до чорних залізних дверей з номером 404, дістав ключ із кишені і відчинив двері, я вже хотіла увійти, як він схопив мене за руку і сказав:

- Стій!

- Що таке Ром?

- Треба інакше.

- Еммм .... Що? Ти про що?

- зараз побачиш

Я дивилася на нього з шоком, подивом, поки він не взяв мене на руки і не заніс усередину, там поставив на підлогу, зачинив двері і сказав:

- Ну що ж ласкаво просимо до твоєї нової оселі, де ти будеш дуже щаслива, моя дорога дружина!

- справді?

- так

- я можу? Ну… тут… – я показала рукою на все

- Так звичайно, йди, дивися, а я поки що схожу до машини і заберу всі пакети з їжею з ресторану, і занесу їх на кухню ... нам же потрібно буде ще щось перекусити, і вранці поснідати.

- а я?

- я не довго, Соф, я туди і назад, ти поки оглядайся, оціни, може, щось не сподобається, і ти змінити захочеш, або поміняти, або замінити, ось коли я прийду, скажеш що про все  думаєш, ок?

- добре…..

І він швидко цмокнув мене в щоку і пішов, ну що ж, мабуть, піду, озирнуся. І я зняла туфлі, від яких у мене жахливо вже боліли ноги, і пішла робити собі екскурсію. Знайшла ванну, вона велика світла, саме те, що потрібно, далі дві спальні, що ж, якщо що для гостей, і звичайно кухня, місця було достатньо для двох, якщо захочу готувати щось разом, ну у вітальні, я все відразу побачила, там все скромно, просто шикарно. Але мене привернув вигляд із вікна, на все місто в вогнях, ці вогники серед темряви були мов світлячки. Мені здавалося, що я ніби сплю, що я прокинуся, і все це зникне, і що це лише плід моєї фантазії, навіть враховуючи, що відчуття кілець на пальці було реальним. І від цього моє тіло пронизало озноб, і я обняла себе за плечі і так стояла наче статуя, навіть не почувши, коли грюкнули вхідні двері. І прийшла до тями коли почула  знайомий голос:

- Ну як ти тут моя мила?