Читати книгу - "Відродження-3, Кулик Степан"

— Та ви знущаєтеся! — промовив я, дивлячись на те, як із глибини печери, там де я вважав, що вона закінчується, показалася гостра мордочка. — Знову щурів товкти? Жодної фантазії… Не хочу. Пішов! Забирайся геть!

Намацав на підлозі якийсь камінчик і жбурнув ним у пацюка. Той обурено пискнув і… сховався.

Не загрився? Значить, не ігровий юніт? У цих програма проста. Побачив ворога — нападай. Тим більше нульового рівня.

— Навіщо ти його прогнав? — Здивувалася Сашка. — Треба було вбити. Це ж їжа!

Ніби нічого особливого не сказала, абсолютно нормальна реакція будь-кого, хто ріс і жив у передмісті. А мені ніби рукою серце стиснули, так млосно на душі стало. Трясця, це ж у якому пеклі ми жили! Все правильно я зробив, погодившись на цю авантюру. Як би воно особисто для мене далі не склалося — земляни отримають шанс пожити в нормальному світі. Причому ще в цьому поколінні. Але й мені теж не варто розслаблятися. Хоча б заради Горобчика.

— Ні, Сашко, забудь… Золотих гір, молочних річок та кисельних берегів не обіцяю, але щурятину ми з тобою жерти більше точно не будемо.

— А що будемо? — із дитячою безпосередністю поцікавилася дівчина.

— Ти зголодніла?

Я дістав із інвентарю скибку в'яленого м'яса і простягнув подрузі.

— Тримай…

— Ні, я не голодна. Просто запитала.

— Все одно бери. Поклади в інвентар. Щоб було… Коли захочеш.

— Гаразд…

Жаль, фляга тільки одна. Треба буде розжитися якоюсь ємністю при нагоді.

— Ой! — Сашка ткнула пальцем у той самий бік, де перед цим показався щур. — Хто це?

Гоблін! Твою ж гіпотенузу... Справжнісінький гоблін. Як у фентезійних книгах мого дитинства. Не в тому сенсі, що я його одразу впізнав, а просто над невисокою, кволою постаттю брудно-зеленого кольору, зодягнену в неймовірне рвання, висів напис, що легко читався навіть на віддалі.

«Молодий печерний гоблін. Рівень 1»

А ще трохи нижче – зелена смужка із цифрою «20» наприкінці. Швидше за все — показник життя. 20 ХП.

У руці гоблін тримав короткий спис. Принаймні саме так я ідентифікував загострений метровий ціпок у його руці.

Мене він теж побачив, але, на відміну від пацюка, тікати не став. Прокаркав щось незрозуміле, взяв спис наперевіс і кинувся в атаку.

Біг доволі незграбно, і я був готовий вивернутися в останній момент. Але забув, що моє нове тіло має зовсім інші фізичні кондиції, ніж ті, до яких я звик. Зараз моїй спритності та грації могла позаздрити хіба що вагітна черепаха. Тіло рухалося настільки повільно, що простіше було взяти себе за шкірку і просто переставити. Тож повністю ухилитися не вдалося. Кінчик списа досить болісно розпоров шкіру трохи нижче лівого ліктя.

«Ви отримали легке поранення! Мінус «2» ХП» — сплив перед очима напис, на мить засліплюючи мене. Чорт, забув відрегулювати. Думав, налаштування старі зберігаються за замовчуванням. Але навики, вірніше, природні інстинкти залишилися. Ніж ніби сам стрибнув у руку, і я тицьнув ним прямо перед собою. І що важливо, влучив.

«Нанесено ушкодження — «3» ХП!» — знову випливло оповіщення, водночас з тим, як гоблін видав жалібний писк і позадкував.

Все ще майже нічого не бачачи, я зробив крок уперед і спробував повторно тицьнути ворога ножем. Але той встиг відстрибнути.

А потім я почув шум падіння тіла і голосний, несамовитий крик. Такий, що аж у вухах задзвеніло.

Рядки завданих мною ушкоджень попливли один за одним, не даючи зрозуміти, що відбувається. Поки я пояснення те не занюхав. У печері нестерпно смерділо горілим м’ясом і шерстю.

Схоже, гоблін, відступаючи, впав у вогнище. Ось і все…

«Перемога! — Оголосила Система. — Ви заробили 10 пунктів досвіду. Увага! Нагорода за перше вбивство подвоюється. Ви отримуєте 20 пунктів»

Насамперед я відразу заліз у налаштування і відключив там усі види сповіщень у бойовому режимі. А у загальних параметрах виставив 60% прозорість тексту.

Тепер здобич.

Лутати власне не було чого. З цього обірванця навіть мідний гріш не випав. Зате лишився спис. Зі статами набагато кращими ніж мій ніж.

«Древкова зброя. Ураження «5-10». Умови використання: показник сили «2»

Ну, ось. Тепер я точно озброєний та небезпечний.

А що у характеристиках? Є зміни.

Є… Але якісь дивні. Замість заслужених «20» одиниць досвіду, сторінка демонструє лише «15». А де ще п'ять? Податок на досвід запровадили?

Трясця… Туплю. А ну?

Дивлюся сторінку Сашки, і там знаходжу недостачу.

Зрозуміло. Бо Сашка не автономний персонаж, а щось на кшталт мого пета. Тому й досвідом я маю з нею ділитися. Принаймні поки не вирішу цю опцію відключити. За промовчанням стоїть 25%. Ну, добре. Нехай так і буде. Пізніше відкоригую, як би що. Коли вона сама почне цей досвід набувати.