Читати книгу - "Відродження-3, Кулик Степан"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Тримай ножа, — кинув зброю Сашці. — Щоб зовсім беззахисною не була. Але в бій не втручайся. Сиди тихенько. Зрозуміла?
— Але…
— Жодних «але». Ти не воїн. Ти — лікар. Пам'ятаєш, як із роботами? Я ламаю, ти — лагодиш. Мене. Після бою. Отак і тут буде. Принаймні, доки не знайдемо тобі якийсь лук чи арбалет.
— Добре, Лео. Як скажеш.
Ні, таки вона молодець. Не створює зайвих проблем, як більшість із її довгокосого племені.
Зойки гобліна, що горів живцем, почули. Мабуть, наша печера була частиною більш розгалуженого підземелля і в дальшій її частині розташовувався прохід углиб. Не встиг я до ладу оглянути труп, як там же з'явився черговий «гість». Точнісінько рідний брат попереднього. Такий же замизканий, замурзаний обірванець.
І з такими самими параметрами.
Гоблін покрутив головою, ніби принюхувався... Втім, не дивно, горілим смерділо огидно і, судячи з усього, незважаючи на легкий протяг, цей запах ще довго не вивітриться. Ну, та нічого не вдієш. Тут або про комфорт думати, або рятувати життя.
Побачивши мене, гоблін видав тріумфуючий крик і кинувся в атаку, розмахуючи списом, як ціпком.
Незважаючи на те, що я вже був озброєний трохи краще, вирішив скористатися перевіреним способом. Відступив і поставив гобліна між собою та багаттям. Ну а далі все як і минулого разу. Різкий випад в обличчя, ворог злякано задкує, чіпляється за каміння, якими обгороджене вогнище, і падає в багаття.
Крик, вереск. Нова частина смороду… І система повідомляє що я отримав чергову частину пунктів досвіду. Аж «17»… Округлили, отже. Теж вірно. Замучишся ці дроби рахувати. По грошах знову облом, а ось із списом цікава штука. Коли я підняв з землі другий спис, такий самий, що уже мав, вони немов потяглися один до одного. Зацікавившись цим, я взяв їх в одну руку і отримав повідомлення:
«Увага! Ви маєте два ідентичні предмети з простими властивостями. Бажаєте їх об'єднати?»
Чому ні? Бажаю.
Списи на мить стали напівпрозорими, а потім замість двох залишився один. Зовні такий самий. А ось характеристики змінилися.
«Древкова зброя. Ураження «6-11». Умови використання: показник сили «2»
«Вітаємо! Ви освоїли навик «Поліпшення предметів». Характеристики предметів утворених шляхом поліпшення залежать від рівня навику. Чим вищий рівень, тим якісніший результат. Розвивати вміння можна, пройшовши відповідне навчання або прочитавши необхідний трактат»
Не скажу, що поліпшення дуже велике, але теж непогано. Особливо, якщо вдасться отримати ще з десяток таких самих. Та й взагалі, подібний бонус може суттєво спростити життя. Зазвичай, гравець втрачає багато часу і грошей для придбання потужнішої зброї, а тут можна просто підбирати дармовий мотлох, і шляхом додавання, перетворювати його на імбу.
Хоча, навряд чи все так просто… Напевно, є якісь підводні камені. Просто я про них поки що не знаю. Наприклад, де дістати трактат чи знайти вчителя. А головне, у яку суму мені це обійдеться? Цілком може виявитися так, що купити кращу зброю набагато дешевше, ніж займатися додаванням.
Поки розбирався з новою інформацією, якраз і третій візитер підіспів. Тільки вже трохи більший і не в лахмітті, а в подобі шкіряної безрукавки. Настільки куцої, що була б вона ще трохи коротша, то виглядала б уже як літній топік.
«Печерний гоблін. Рівень 2» — поінформував мене напис над його головою. А смужка життя закінчувалася цифрою "40".
Цей візитер тримав у лапах палицю. Точніше, абияк обстругану і трохи оброблену вогнем товсту гіляку. Зате тримав упевнено. Та й рухався не як попередні незграби. Відчувалося, що в цього клаповухого досвіду набагато більше.
Ну, та таке. Головне, заманити його в пастку.
Угу, розмріявся ...
Рухаючись у моєму напрямку, гоблін одразу звернув увагу на багаття і обігнув його, тримаючись віддалік. Жаль… Що ж, халява не безмежна. Двічі поспіль пощастило, та й то добре…
Підпустивши його на відстань уколу, тицяю списом у черево. І влучаю…
Система мовчить. Не зрозумів? Тьху, я ж сам сповіщення відключив. Роблю крок назад, ухиляючись від палиці та дивлюсь на смужку життя. Ага, є результат. Вона злегка пожовкла і стала трохи коротшою.
Так, із цифровими показниками простіше. Ну, та й так добре. Ще випад… У груди. І знову є контакт. Гоблін навіть не думає про захист, зосередившись на тому, щоб зачепити мене своєю палицею.
Трясця! Поцілив… Удар припав у плече. Добре, що ліве. А то б точно руку відсушив.
Зате добре розкрився, і я не змарнував момент: завдав удару в горло. Гостро затесаний держак глибоко увійшло в плоть, пробиваючи гортань. І тут таки реальність, а не гра, з такими пораненнями не живуть довго. Система зі мною була згодна. Смужка життя стрімко скоротилася, практично до волосинки червоного кольору і заблимала.
Не гаючи часу на вивільнення зброї, я відпустив держак і з усієї сили вдарив гобліна кулаком у вишкірену морду. Під кісточками неприємно хруснув носовий хрящ.
«Вітаємо! Ви здобули перемогу. Нагорода — 30 пунктів досвіду. 2 мідні монети. Увага! Ви досягли нового рівня. Нагорода — 2 пункти характеристик. Увага — ви вперше підвищили свій рівень. Нагорода — 1 пункт умінь»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відродження-3, Кулик Степан», після закриття браузера.