Читати книгу - "Драена: Шлях до пророцтва, Марі-Анна Харт"

Ділан швидко спустився вниз, його кроки лунали занадто гучно в тиші будинку. Він намагався не гаяти часу, взяти щось, щоб принести Кейт, але, зайшовши на кухню, відчув на собі холодний, пронизливий погляд.

Ен стояла біля столу, схрестивши руки на грудях. В її очах читалося незадоволення.

— Буде краще, якщо вона покине твій будинок, — сказала вона рівним, але твердим голосом.

Ділан стискав пальці на краю стільниці, намагаючись не розлютитися.

— Вона залишиться, поки не одужає.

— Стая вже знає про її присутність тут. Альфі це не сподобається.

— Мені байдуже, що сподобається або не сподобається альфі, — відрізав він. — Це мій вибір.

Ен стиснула губи, дивлячись на нього майже з жалем.

— Твій вибір не призведе ні до чого хорошого. Альфа посадив Лукара в клітку. Тебе він теж може покарати.

Ділан посміхнувся, але в його усмішці не було жодної теплоти.

— Він не наважиться. І ти це знаєш краще, ніж я.

— Те, що він бачить у тобі конкурента, і те, що багато хто зі стаї вважає тебе справжнім альфою, не врятує тебе в цій ситуації. Багато хто відвернеться від тебе, коли дізнаються, що ти привів драена на нашу землю.

— Мені не потрібні ні послідовники, ні прихильники, — твердо відповів Ділан. — Я вчинив правильно і ні про що не шкодую.

Ен скептично підняла брову.

— Чому вона така важлива для тебе?

Він зітхнув, провівши рукою по волоссю.

— Вона не важлива. Просто я не міг дозволити їй померти, коли вона врятувала мені життя.

Ен повільно похитала головою.

— Ти ніколи не вмів брехати, Ділане. Ти міг відвезти її в будь-яке інше місце.

— Не було часу.

— Не обманюй стару Ен. Я знаю тебе краще, ніж ти сам себе знаєш, — вона пильно вдивлялася в нього, шукаючи щось у його очах. — Я бачу, як ти на неї дивишся.

Ділан напружився, відчуваючи, як щось болюче стиснулося в його грудях.

— Між вами щось було?

— Ні. І не буде, — він сказав це різко, майже грубо.

Але Ен лише сумно всміхнулася.

— Ти відчуваєш не просто цікавість до неї. Це щось більше. І зараз ти готовий на все…

Ділан хотів заперечити, але раптовий стук у двері змусив його змовкнути.

В дверях стояв один із помічників альфи. Він нервово переступав з ноги на ногу, уникаючи зустрічі з Діланом поглядом.

— Альфа хоче тебе бачити, — пробурмотів він.

Ділан ледве помітно стиснув щелепи. Він був готовий сказати, що в нього зараз немає на це часу, але відчув легкий дотик руки на плечі.

— Йди, — м’яко сказала Ен. — Я пригляну за нею.

Він ще кілька секунд стояв у нерішучості, все ще відчуваючи дивний гнітючий тягар на грудях. Але він знав, що може довіряти Ен.

Зробивши глибокий вдих, Ділан мовчки розвернувся і вийшов за поріг.