Читати книгу - "Кохання з ароматом кави , Верона Дарк"

Маєток Максута був розкішним і величним — справжній палац серед оливкових садів. Ельма вийшла з авто з гордо піднятою головою, її губи були міцно стиснуті, а очі — холодні й темні від злості. Максут, задоволений відпусткою, ніжно взяв її за талію, провів до вітальні і замовив найкраще вино, навіть не помічаючи внутрішньої бурі в її душі.

— Ти така тиха, кохана. Втомилася від перельоту? — запитав він.

— Трошки, — відповіла вона з усмішкою, ховаючи за нею отруту ревнощів.

В її серці палало полум’я. Побачивши, як Керем з ніжністю дивився на Ясмін, як тримав її за руку, як вони разом сміялися — це було для Ельми нестерпно. Вона вважала, що це вона має бути тією, кого обирають. Але він забув. Знову. І так легко.

Вона не показувала Максуту, як її розриває зсередини. Вона знала — він багатий, впливовий і щедрий. Його довіра й любов були її новим козирем. І вона не збиралася втрачати цю позицію.

— Вони ще пошкодують. Обоє, — прошепотіла вона, залишившись наодинці з собою перед дзеркалом. — Ця казка не закінчиться для них щасливо.

Погладжуючи свою шию з дорогоцінним намистом, подарованим Максутом, Ельма подивилася в своє відображення — і вперше побачила там не жінку, що страждає, а ту, що готується до гри. До небезпечної гри.