Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Нерваль • Шарль Леконт де Ліль • Жозе Марія де Ередіа • Артюр Рембо • Гійом Аполлінер • Робер Деснос • Біраго Діоп • Невідомий автор • Тін Уєвич • Весна Парун • Мілівой Славічек • Ян Коллар • Карел Гінек Маха • Ярослав Врхліцький • Антонін Сова • Іржі Волькер • Вітезслав Незвал • Олдржіх Виглідал • З ІТАЛІЙСЬКОЇ
Данте Алігєрі
З КНИЖКИ «VITA NOVA» 8 Бентежність гине в хлані темноти, Як біля вас я стану, ясна зоре. Любов рече, і слово те суворе: «Тікай від неї, бо загинеш ти!» Шукають злякані персти опори, Обличчю барви серця не знести: Припав я до студеної плити, Та камінь теж волає: «Горе! Горе!» Той понесе, як сором, вічний гріх, Хто руки відхилив мої простерті І встояти мені не допоміг, Коли на кпини падав я одверті, Мов на мечі, коли недбало сміх Ви кинули очам, що прагли смерті. 15 Володарка мойого серця мила, — Сліпуча, сонцесяйна ліпота; Побіля неї з подиву несила Вознести погляд, отверзти уста. Їй очі освітила доброта, Покора милостива стан повила. Вона ступає так, немов свята, Що нам про вищу силу ознаймила. Дивитися на неї — благодать. А хто не знав цю всемогущу вроду, Не може щастя до глибин спізнать. Від уст її, мов пахощі весни, Іде любовний дух, що насолоду Вливає в серце і велить: «Зітхни!» 16 Хто в гроні дів мою угледить панну, — Побачить вроди чистий ідеал. Возношу Богу похвалу похвал, Коли бодай здаля на неї гляну. Вона розбуджує печалі шану, Високих почувань святий хорал; Зарозумілості крикливий шал В покору перетворює рахманну. їй не потрібна слава голосна! Мов нагороду, ласку поважання Всім за смиренність воздає вона. Благословенні помисли й діяння Краси! Хто серцем дух її спізна, Той завжди буде снити про Кохання. 19 Явило безмір ніжності й турботи Обличчя ваше лагідне й сумне В ту мить, як ви побачили мене, Зчорнілого від горя і скорботи. Я зрозумів, що, сповнене чесноти, З моєї туги ваше серце схне. Плач появляв страждання навісне, І я не міг його перебороти. Я мусив заховатися від вас, Щоб ви не бачили мого ридання, Не знали глибини моїх ураз. Сумна душе, — я мовив, — до сконання: З цією донною — моє Кохання,
Данте Алігєрі
З КНИЖКИ «VITA NOVA» 8 Бентежність гине в хлані темноти, Як біля вас я стану, ясна зоре. Любов рече, і слово те суворе: «Тікай від неї, бо загинеш ти!» Шукають злякані персти опори, Обличчю барви серця не знести: Припав я до студеної плити, Та камінь теж волає: «Горе! Горе!» Той понесе, як сором, вічний гріх, Хто руки відхилив мої простерті І встояти мені не допоміг, Коли на кпини падав я одверті, Мов на мечі, коли недбало сміх Ви кинули очам, що прагли смерті. 15 Володарка мойого серця мила, — Сліпуча, сонцесяйна ліпота; Побіля неї з подиву несила Вознести погляд, отверзти уста. Їй очі освітила доброта, Покора милостива стан повила. Вона ступає так, немов свята, Що нам про вищу силу ознаймила. Дивитися на неї — благодать. А хто не знав цю всемогущу вроду, Не може щастя до глибин спізнать. Від уст її, мов пахощі весни, Іде любовний дух, що насолоду Вливає в серце і велить: «Зітхни!» 16 Хто в гроні дів мою угледить панну, — Побачить вроди чистий ідеал. Возношу Богу похвалу похвал, Коли бодай здаля на неї гляну. Вона розбуджує печалі шану, Високих почувань святий хорал; Зарозумілості крикливий шал В покору перетворює рахманну. їй не потрібна слава голосна! Мов нагороду, ласку поважання Всім за смиренність воздає вона. Благословенні помисли й діяння Краси! Хто серцем дух її спізна, Той завжди буде снити про Кохання. 19 Явило безмір ніжності й турботи Обличчя ваше лагідне й сумне В ту мить, як ви побачили мене, Зчорнілого від горя і скорботи. Я зрозумів, що, сповнене чесноти, З моєї туги ваше серце схне. Плач появляв страждання навісне, І я не міг його перебороти. Я мусив заховатися від вас, Щоб ви не бачили мого ридання, Не знали глибини моїх ураз. Сумна душе, — я мовив, — до сконання: З цією донною — моє Кохання,
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Сонети. Світовий сонет» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"