Читати книгу - "Системне тлумачення кримінального закону"

Крім цього, у нормах кримінального закону, зокрема в його Загальній частині, є вказівка на використання положень міжнародних договорів (ч. 5 ст. 3; ч. 4 ст. 6; ч. 1 ст. 7; ст. 8; ст. 10), Закону України «Про амністію» (ч. 1 ст. 74, ст. 85, ст. 86), інших законів (ч. 1 ст. 43), акта помилування (ч. 1 ст. 74, ст. 85). Також існують чіткі вказівки на необхідність використання положень конкретних галузей законодавства, зокрема адміністративного. Наприклад, в ч. 2 ст. 78, ч. 5 ст. 79, ч. 5 ст. 83 йдеться про адміністративні стягнення, що спрямовує до адміністративного законодавства.

Найбільш проблематичним є встановлення системних зв'язків приписів кримінального закону, що стосується охорони відносин у сфері господарської діяльності, оскільки вони регламентуються розгалуженою системою нормативно-правових актів, прийнятих державними органами влади різних рівнів[514].

Закон несуперечності. Цей закон у загальній логіці (або ще закон протиріччя[515] чи закон суперечності[516]) формулюється так: не можуть бути водночас істинними два суперечливих висловлювання — стверджувальне і заперечне — про один і той же предмет, у одному і тому ж відношенні[517]. На думку А. Івіна, цей закон викликає найбільше зацікавлення у науковців[518]. Умови виконання цього закону логіки передбачають те, що предмети та явища постійно змінюються і розвиваються, вони володіють певними якостями, які з часом з'являються, змінюються або зникають, тому висновки щодо предмета чи явища можна робити у цьому контексті лише тоді, коли вони досліджуються за однакових умов.

Порушення вимог цього закону під час правотворення може негативно вплинути на використання системного способу тлумачення кримінального закону, адже воно викликає суперечності в чинному законодавстві, суперечності в правозастосуванні, непослідовність у міркуваннях або протилежність наслідків у двох послідовних міркуваннях, хоча, на перший погляд, вони є правильними.

Як зауважує О. Панчак щодо кримінального закону, використовуючи закон несуперечності, слід зважати на те, що закон не містить суперечливих положень. Водночас слід враховувати законодавчі приписи, якими формулюються загальні правила та винятки з них. Під час тлумачення таких «загальних» правил слід чітко визначити їх кількісні характеристики, щоб не отримувати суперечливих положень[519].

Зокрема, загальним правилом є те, що особа, яка вчинила дії, передбачені ч. 1 ст. 307 КК України, а саме незаконно придбала, зберігала та перевозила з метою збуту наркотичні засоби, притягується до кримінальної відповідальності. Винятком із цього загального правила є положення ч. 4 ст. 307 КК України про те, що особа, яка добровільно здала наркотичні засоби і сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за їх незаконне придбання, зберігання та перевезення, тобто така особа не притягується до кримінальної відповідальності.

Однак під час застосування цього закону логіки у системному тлумаченні кримінального закону слід пам'ятати, що два протилежні (контрарні) судження, про які йдеться, на відміну від двох суперечних, можуть бути одночасно хибними[520]. Закон протиріччя взаємопов'язаний із законом виключення третього, що і стало підставою для виникнення у деяких науковців враження про їх ідентичність, але у цьому разі точніше буде говорити про доповнення одного закону іншим.

Закон виключення третього. Як зауважує А. Конверський, згідно із законом виключення третього до процесу міркування є така вимога, з якої розуміємо, що з двох суперечливих суджень, в одному з яких стверджується те, що заперечується у другому, одне обов'язково істинне[521].

Такої ж позиції у дещо іншій інтерпретації дотримуються й інші науковці, зокрема М. Бабаянц, В. Жеребкін, Н. Карамишева, М. Тофтул, І. Хоменко та інші. Всі ці науковці погоджуються також у тому, що такий закон формальної логіки, як виключення третього, не можна застосовувати до майбутнього, оскільки про його неспроможність у цій ситуації висловлювався ще Арістотель[522].

Закон виключення третього діє лише між суперечними судженнями — загальностверджувальним і частковозаперечним, загальнозаперечним і частковостверджувальним, одиничним стверджувальним і одиничним заперечним[523].

Крім цього, вагомою умовою застосування закону виключення третього є дотримання вимог інших законів формальної логіки. Якщо порушується вимога одного із законів формальної логіки, то стає неможливим застосування закону виключення третього[524]. Закон виключення третього застосований тільки до суперечних суджень