Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Заборонена кімната 📚 - Українською

Читати книгу - "Заборонена кімната"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Заборонена кімната" автора Фред Унгер. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63 64 ... 78
Перейти на сторінку:

— На жаль, так. — Піднімаю склянку. — Ваше здоров'ячко!

Бармен маячить білою тінню. Дівчина в золотавих сандалетах вибирається на стілець. Її спідниця трохи задирається, і я маю нагоду помилуватися парою гарних колін.

— Держава Тердонків, — бурчить Цахойс і кидає соломинку, — поступово стає мені поперек горлянки. Скільки коштує ваше мовчання, докторе?

— Кількох інформацій.

— Про що?

— Про «Райнфінанц». І про Дом.

Темне скельце наблизилося. Цахойс сидить біля мене, як старезний, гидкий фавн. Бере нову соломинку, мішає нею мартіні.

— Хіба вам все це ще не остогидло?

— Навпаки. Я ж злопам'ятний.

— Скінчиться тим, що ви скрутите собі в'язи. — Старий втягує голову в плечі і дивиться на мене. — Інформацію ви одержите. Але за однієї умови…

Запитально дивлюся на нього.

— Ви дасте мені двадцять чотири години фори, докторе.

— Не можу.

— Зможете. Від вас Дом не втече, а от від мене… Після того, як ви продали свою вигадку Фассбендеру…

— То це ви вмонтували мікрофони?

Цахойс байдуже відштовхує мартіні, наказує подати склянку мінеральної води.

— Лише по одному в кожен з номерів. Решта — справа мосьє Друа. Типово французька халтура. Адже моїх ви й досі не знайшли.

Годинникова стрілка повільно повзе циферблатом. Я впритул присунувся до Цахойса, уважно дивлюся йому через плече. Дівча в золотавих сандалетах вже зникло.

Бармен нарізає цитрини, заклопотано складає яйця на купки. Цахойс малює на склі стойки соломинкою різні фігури.

— «Райнфінанц», — говорить він і креслить коло. — Читай: «Девріент і К°». По суті, це одне і те ж. Далі. Рекламне агентство «Шнайдер» на дев'яносто шість процентів у руках «Райнфінанц», по два проценти мають доктор Фассбендер та Магнус Тердонк. — Соломинка креслить ще одне коло. — Акціонерне товариство «Готель «Едем». Єдиний засновник та акціонер — «Девріент і К°». Далі — «Хуке і Шпетверт»: шістдесят процентів — «Райнфінанц», двадцять — «Девріент і К°», двадцять — якийсь там Шпетверт, як додаток. — Цахойс перевів дух. — «Саллівен, Фассбендер і Саллівен»: вісімдесят п'ять процентів — «Райнфінанц», п'ять процентів — Фассбендер, десять процентів — колись Саллівен, зараз, можливо, вже продані. Детективне бюро «Аргус»: третина — «Девріент і К°», третина — «Імбаг», третина — «Саллівен, Фассбендер і Саллівен». Видавництво Ваффеля разом з вісьмома дочірніми підприємствами закупила «Девріент і К°». Страхове агентство «Меркурій» — власність «Райнфінанц». Сталеливарне підприємство «Вест»: «Райнфінанц» плюс «Девріент і К°». Нічний клуб «Мадлен»…

Тут Цахойса перервали: підійшов чоловік в уніформі шофера і шанобливо зняв кашкета:

— Машину подано…

— Зачекайте!

— Слухаюсь! — Шофер бгає у руках кашкета. — Але ж за двадцять хвилин літак…

Цахойс зсуває окуляри на лоба і дивиться на годинник. Вперше бачу його око: незвичайно велике, майже зовсім біле, налите кров'ю. Та окуляри вже знов на місці.

— Час рушати. Пробачте. Ми могли б…

— Кому ж належить «Райнфінанц»? — квапливо питаю, поки він кидає на скло стойки дві асигнації по десять франків.

— «Імбагу».

— А хто ховається за «Імбагом»?

Цахойс сповзає із стільця.

— Цього я вам ніколи не скажу. — Раптом окуляри присовуються зовсім близько до моїх очей, повіка іронічно піднімається. — Тому що існують речі, які користуються повагою навіть у батечка Цахойса. Подумайте про це, докторе, перш ніж їхати у Дом.

За десять хвилин десята.

Двері зачиняються.


4

Наступного дня.

Переговори тривають, Фассбендер повільно розставляє тенета, Ноель всміхається доброзичливіше й лукавіше, ніж учора, мосьє Друа перебирає папери своїми сірими руками: вигляд в нього ще похмуріший. Всі вони пильнують один одного, говорять компліменти і тактовно замасковані гидоти, сперечаються про формулювання і поміж іншим п'ють чорну, як сажа, каву і жовте, як масло, перно. А надворі сонце підбивається все вище й вище, воно зазирає у шибки, обмацує своїми допитливими пальцями оксамитові портьєри, палісандрове дерево та килим.

Об одинадцятій дзеленчить телефон.

Метр Ноель бере трубку, натискає на кнопку і передає трубку Фассбендеру:

— Вас викликають по міжміському.

Дзвонять з Німеччини; незабаром я розумію, що шеф розмовляє з батьком. Точніше, розмовляє Фассбендер-старший, молодший тільки слухає. На його обличчі здивування. Іноді він стиха посвистує, іноді лається, а то просто похитує головою. Зрештою промовляє:

— Гаразд! Я проситиму метра Ноеля тимчасово перервати переговори. До побачення, дедді. На все добре!

Ноель і Друа запитально дивляться на Фассбендера.

— Невтішні новини, — каже той, зітхаючи. — Нас негайно чекають вдома. Шкода, але доведеться трохи відкласти наші переговори. Чи це можливо?

Ноель і Друа обмінюються швидкими поглядами. Безсумнівно, перерва їм не до вподоби. Вони чують недобре.

— Гаразд, — каже метр Ноель. — Не можу вас затримати. Сподіваємося, що скоро зустрінемося знову і доведемо цю розмову до щасливого кінця.

Церемонія прощання.

Милі речі, компліменти, запевнення у взаємній повазі. Перно стає теплим, кава — прохолодною.

— Якщо не забаримося, — кидає мені шеф, — то ще встигнемо на денний літак.


Тільки-но ми переступаємо поріг готелю «Каталан», як я зачіпаюся ногою за килим. Втрачаю рівновагу і, прагнучи втриматися на двох, хапаюся за стенд з поштовими листівками, та разом з ним гепаюся на підлогу. Зчиняється галас.

Жінки верещать, портьє поспішає мені на допомогу разом з офіціантом і хлопчиком-ліфтером. Піднімають мене, але я, стогнучи, знову лягаю на підлогу. З двадцятеро

1 ... 62 63 64 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заборонена кімната», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Заборонена кімната"