Читати книгу - "Політики не брешуть. 10 законів взаємодії політиків і виборців, Вадим Денисенко"

306 https://elezionistorico.interno.gov.it/index.php?tpel=F&dtel=18/04/1993&tpa=I&tpe=A&lev0=0&levsut0=0&es0=S&ms=S

307 https://www.normattiva.it/uri-res/N 2Ls?urn: nir: stato: legge:1993–08–04;276!vig=

308 https://www.normattiva.it/uri-res/N 2Ls?urn: nir: stato: legge:1993–08–04;277!vig=

309 https://www.gazzettaufficiale.it/atto/serie_generale/caricaDettaglioAtto/originario?atto.dataPubblicazioneGazzetta=2017–11–11&atto.codiceRedazionale=17G00175&elenco30giorni=false

310 https://focus.ua/world/332977

311 https://www.eurointegration.com.ua/rus/articles/2020/03/27/7107867/

312 https://www.repubblica.it/politica/2012/10/16/news/rapporto_corruzione-44608960/

313 https://www.ilfattoquotidiano.it/2016/12/16/corruzione-lo-studio-­sempre-piu-in-comuni-e-regioni-dopo-mani-pulite-64-parlamentari-­coinvolti-in-indagini/3264123/

314 https://www.economysicilia.it/la-corruzione-­cresciuta-cambiato-­pelle-tangentopoli/

315 https://ec.europa.eu/info/law/cross-­border-cases/judicial-­cooperation/networks-and-bodies-­supporting-judicial-­cooperation/european-­public-prosecutors-­office_en

316 https://www.europarl.europa.eu/news/en/press-room/20190923IPR61749/kovesi-to-become-eu-chief-­prosecutor

317 https://www.consilium.europa.eu/en/press/press-­releases/2019/10/14/eu-public-­prosecutor-s-office-eppo-laura-­codruta-kovesi-to-become-the-first-­european-chief-­prosecutor/

318 https://www.europarl.europa.eu/news/en/headlines/eu-affairs/20191010STO64047/romania-s-kovesi-to-become-the-eu-s-first-­chief-prosecutor

https://www.europarl.europa.eu/news/en/press-room/20191016IPR 64417/laura-­kovesi-confirmed-as-european-­chief-prosecutor

319 https://web.archive.org/web/20170616155237/http://www.pna.ro/cv_kovesi.xhtml

320 https://dt.ua/international/ne-kiyem-to-paliceyu-252864_.html

321 https://www.dw.com/uk/президент-­румунії-звільнив-­головну-антикорупціонерку-­країни/a-44584858

322 https://www.radiosvoboda.org/a/news-espl-keveshi-­rumunia/30594591.html

323 https://www.radiosvoboda.org/a/29353345.html

324 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4-VI

325 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/11–18

326 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/22–19

327 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/23–19

328 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235–19#n5

329 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/19-IX

330 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20–20

331 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/808/2014

332 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275/2010

333 https://www.radiosvoboda.org/a/news/27272311.html

334 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/453/2019#n5

335 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698–18

336 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/217/2015

337 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/218/2015

338 https://www.pravda.com.ua/articles/2017/11/17/7162439/

339 https://ukranews.com/ua/news/597395-sap-zavela-­spravu-na-sytnyka-i-doruchyla-­rozsliduvannya-policii

340 https://www.rbc.ua/ukr/news/delo-sytnika-­otpravili-sud-1562944263.html

341 https://www.rbc.ua/ukr/news/glavu-nabu-sytnika-­vnesli-reestr-­korruptsionerov-1576756222.html

342 https://www.rbc.ua/ukr/news/zhurnalisty-­nashli-deklaratsii-­direktora-1582637815.html

343 https://protocol.ua/ua/viktor_shokin_pidpisav_nakaz_pro_utvorennya_spetsializovanoi_antikoruptsiynoi_prokuraturi/

344 https://archive.is/iUibj

345 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0149900–16

346 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0125905–20

347 https://censor.net.ua/ua/resonance/3116345/sytnyk_breshe_vpevnenyyi_scho_kerivnytstvo_nabu_umysno_zlyvalo_spravu_tse_ne_bula_spetsoperatsiya_tse

348 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402–19

349 https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2447–19

350 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2470–19

351 https://www.president.gov.ua/documents/1282019–26474

352 https://www.president.gov.ua/documents/1292019–26478

353 https://www.radiosvoboda.org/a/news-sud-golova/29926437.html

354 https://www.pravda.com.ua/news/2019/09/5/7225382/

355 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700–18

356 https://archive.is/Ifl7b#selection-1407.0–1415.169

357 http://archive.is/scGzN

358 https://www.pravda.com.ua/news/2016/08/15/7117727/

359 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/140–20

360 https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-priznachennya-­novikova-o-f-golovoyu-­nacionalnogo-agentstva-z-pitan-­zapobigannya-t150120

361 http://www.arma.gov.ua/

362 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/772–19

363 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/104–2016-%D 0 %BF

364 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/924–2016-%D 1 %80

365 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1137–2019-%D 1 %80

366 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1374–2019-%D 1 %80

367 https://censor.net.ua/blogs/3198573/koruptsya_v_aktivah_kogo_obslugovu_arma_susplstvo_chi_olgarhv

368 https://ukranews.com/ua/news/324677-u-mvs-z-yavylosya-­upravlinnya-z-lyustracii

369 http://www.customs.gov.ua/?p=815

Закон 10 Популізм породжує примітивізм, а примітивізм — агресію або бажання здатися

Одне з найпоширеніших політичних явищ на нашій планеті — популізм. На перший погляд може здаватися, що це щось дуже близьке до демократії, адже і популізм, і демократія ґрунтуються на врахуванні думки народу, але насправді це зовсім різні речі.

Різниця між ними навіть глибша, ніж між традиційними парами протилежностей, як-от ліві і праві в політиці або добро і зло в етиці. Це радше антагонізм між старою рептильною і новою людською частинами нашого мозку. Рептильний мозок не здатен розбиратися в політичних течіях і не має уявлення про дилему добра і зла. Зате він вміє в разі раптової загрози миттєво вибрати спосіб дій — зачаїтися, бити або тікати. Тому якщо дуже хочеться вкласти популізм і демократію в схему протилежностей, то можна сказати, що вони співвідносяться, як рух назад (до рептилії) і вперед (до людини), як регрес і прогрес, як спрощення й ускладнення структури.

Далі пропонуємо вам детальний аналіз цих глибинних відмінностей популізму. Наведемо три приклади — французький, китайський та український, кожен з яких по-своєму характерний і повчальний. «Стій, бий, біжи»

17 листопада 2011 року. На трибуну Верховної Ради України виходить позафракційний депутат Олег Ляшко, кладе перед собою жменю землі й починає її їсти, супроводжуючи це прокляттями на депутатів більшості, які хочуть ухвалити закон про продаж землі. Він, зокрема, заявляє:

Як треба, і з’їмо українську землю, але нікому не віддамо. Маємо отаку славетну землю, яку їсти можна, на хліб намазувати і їсти, замість чорної ікри і масла. От куди можна нашу землю. А ви її задаром пропонуєте віддати для того, щоб ваші олігархи збагатилися370.

Пізніше Ляшко прославився тим, що у своєму виборчому окрузі, переважно сільському, на всі зустрічі приходив босоніж (хоча на той час звичка «економити взуття» уже років тридцять як повністю відійшла в минуле) і з вилами в руках, як селянин-­повстанець столітньої давнини. Ніхто з його виборців і не знав, що до села він під’їздив на кількох джипах, там знімав свої дорогі черевики, закочував штани і йшов на зустрічі. Ще й нібито скаржився своїм охоронцям, що боїться застудитися.

Олег Ляшко того періоду — класичний популіст, котрий так і не зміг прорватися на вершину Олімпу і якийсь час був міцним середнячком української політики. Та через сім з половиною років після того, як він поїдав землю на трибуні українського парламенту, до влади прийшов інший популіст — Володимир Зеленський. І проблема в тому, що він прийшов уже не тільки і не стільки як популіст, а як популіст-­примітивіст.

Кожна епоха, відколи існує людство, породжує свої типи популізму. Про це написано багато хороших і ще більше, вибачте за тавтологію, популістських досліджень. У кожній епосі є свої підвиди популізму. Якщо ж ми говоримо про «теперішній час», чи не найкраще дослідження популізму — книжка Яна-­Вернера Мюллера «Що таке популізм?»371. Ось лише кілька цитат із цієї книжки, які пояснять, як мислить популіст, як він сприймає суспільство і як суспільство сприймає його:

Популіст не сприймає плюралізм, бо вважає, що він і є народ, до того ж вважає так у моральному аспекті. У його логіці існують жахливі контреліти і хороший народ, що його тільки він і представляє. Популісти і є народ, а проти них виступає не-народ.

Популістів відрізняє те, що вони роблять свою колонізацію держави відкрито, стверджуючи, що мають моральне право виступати від імені справжнього народу.

Популісти завжди дорікають масмедіа за те, що ті — медіатори… Популісти вважають, що ЗМІ просто викривлюють політичну реальність.

Усі невдачі популістів, які прийшли до влади, завжди можна звалити на еліти з їхніми закулісними інтригами, і не лише на місцеві, а й на іноземні (звідси зв’язок між популістами і теоріями змови). Багато хто з переможців-­популістів продовжує поводитись як жертва.

Головна відмінність демократії від популізму в тому, що демократія дає більшості можливість наділити владними повноваженнями представників, які будуть (або не будуть) відповідати очікуванням і побажанням громадян; по­пулізм же стверджує, що жодні дії популістського уряду не можуть оскаржуватися, бо за ними стоїть «воля народу».

Популісти, прийшовши до влади, завжди стараються загнати людей у ситуацію, коли теорія змови стає основою світоустрою. Уся ідеологія популістських режимів — це нескінченна низка ситуацій, які пояснюються лише через теорії змови. І в результаті ці теорії змови стають реальністю.

Чому ми віримо в теорію змови? Річ у тім, що люди не вірять у випадковості або майже ніколи не вірять. Це одна з тих речей, які залишилися в нашому мозку від рептилії. Стара частина нашого мозку, яку ми отримали від «динозаврів», фокусується на трьох принципах — «Стій, бий, біжи». Це три наші головні реакції в момент, коли ми усвідомлюємо якусь загрозу. Мозок розвивався, й у нас виникла так звана історична пам’ять, яка допомагає визначити, чи треба чогось боятися, а головне — яку з цих трьох тактик застосовувати. Ця історична пам’ять допомагає нам класифікувати виклики. Наприклад, якщо ми бачимо звіра, то треба причаїтися або, навпаки, лізти на дерево тощо.

І ця сама історична пам’ять змушує нас шукати абсолютно в усьому причиново-­наслідковий зв’язок. Не може бути випадкової ситуації, бо некласифікована випадковість — це загроза смерті. Тому людство тисячоліттями виховувало в собі «ненависть» до непояснених випадковостей.

Теорія змови — продовження цієї самої «ненависті». На жаль, людина завжди старається все спростити і пов’язати між собою кілька фактів, які складуть умовну картину світу. З певного моменту ця картина світу починає жити своїм життям. А якщо навколо вас влада за допомогою найрізноманітніших інструментів моделює цю уявну картину світу, то ви рано чи пізно потрапите в цю пастку.

Чи можна з цим боротися? Безумовно, можна. І перший крок до цієї боротьби полягає в розумінні одного з ключових моментів теорії конфліктів: правильних відповідей на одне запитання може бути більше, ніж одна. Якщо ви зможете подолати спротив «запаморочливої давнини мозку», півтора десятка років навчання в школі й університеті, де вас учили, що правильна відповідь одна, — ви починаєте «одужувати». Щоправда, тут вас підстерігає нова халепа, головне — не збожеволіти від запаморочливої кількості «правильних відповідей».

Популісти завжди стараються нав’язати дуже спрощену картину світу, в якій найскладніші процеси зводяться до дуже примітивних і однозначних відповідей. Будь-які елітарні роздуми з різними поглядами і різними варіантами відповідей на складні запитання редукуються до простих тез,