Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

- Дякую тобі, істинний драконе, найшляхетніший, проникливий, сильний і великий з усіх, кого мені доводилося зустрічати.

- Ти знущаєшся наді мною ?! - обернувся на її слова Варон. - Це щось не дуже схоже на лестощі!

Сховавшись за стіною від вітру, вони як раз зупинилися на сходах між другим та третім ярусом.

- Я ж тобі вже разів сто сказала, що кохаю тебе, так? І це правда. Часом, замість інших слів мені хочеться вимовляти тільки ці - кохаю тебе. Замість «закрий, будь ласка, двері», або «подивися, який гарний захід сонця», або «налий но мені води» - кохаю тебе. Через це мені іноді здається, що я несповна розуму, - дивлячись на Варона продовжувала Джин. - Чи можна так сильно когось любити? Когось може й ні, а тебе так. Я хочу щоб ти знав, якщо з тобою щось трапиться - я перестану дихати в ту ж саму мить. І це не голослівні слова, Вароне. Поки живий ти - жива і я.

- Я відчуваю твоє кохання, Джинджер. І щасливий від цього. Але ж це не все, що ти мені хотіла сказати? - попелястий погляд примружився, чуттєві чоловічі губи чіпала легка усмішка. Джин вважала його обличчя ідеальним, навіть незважаючи на шрам.

- Хочу сказати, що є спосіб повернути владику Даная, але для цього ти повинен мене вбити. Як тоді, коли ніс в мішку на великій висоті. А потім оживити знову! - випалила Джин.

- Це жарт такий? - Варон суворо підняв одну брову. - Якщо так, то не смішно.

- А якщо ні? - скорчила гримасу Джин. - Це єдиний вихід!

- Я не стану цього робити заради Даная! Ці ігри небезпечні! Нехай як-небудь сам втиснеться в свою тушку!

- Не все так просто, любове моя, ти ж знаєш. Я повинна відшукати його на тому боці. Чуття підкаже, якщо вже у мене є цей дар. Ти ж будеш поруч, - Джин схопила Варона за руку. - Ти відчуєш, коли мене потрібно буде повернути. Без тебе нічого не вийде, і всі наші зусилля підуть псу під хвіст. Це потрібно зробити до того, як ми вирушимо на Вахаллу. Вочевидь, доля благоволить порятунку цього дракона. Адже нічого не відбувається просто так. Обіцяй, що подумаєш!

- Подумаю, - процідив Варон. - Мене чекає Норм. Будь поблизу. Не покидай третього ярусу.

До самого вечора Джин працювала нарівні з іншими, подавала на стіл, приносила добавку, прибирала брудний посуд, і між іншим спілкувалася з владиками. Воїни-дракони знайомилися з нею з великою обережністю, ніби побоюючись брякнути чогось зайвого і весь час скоса поглядаючи на всі боки, шукаючи очима свого командора, щоб переконатися чи не ображає це спілкування його почуттів. До сих пір не все наважувалися дивитися їй в очі. Одним з таких владик був юний Юм, сапфіровий дракон, який підхопив її тоді в повітрі, коли вона стрибнула зі скелі, рятуючись від Атавана. І Джин навіть уявити не могла, що ж за злочин скоїв цей юнак, і чому був засланий на Угрюм гору. У нього були дуже гарні сині очі з жовтими драконячими зіницями, нерідко колір очей співпадав з кольором самого дракона. Коли Юм посміхався - у нього на щоках з'являлися ямочки, від чого його обличчя здавалося по-дитячому милим. Не те щоб їй було цікаво, але після зради Барки їй хотілося знати про цих драконів значно більше.

- Напевно, тобі потрібно роздобути у лікаря гусячого жиру, - начебто невимушено проказала вона, прибираючи дерев'яну тарілку з-під рагу.

- За для чого це? - здивувався Юм, коротко і боязко глянувши на дівчину.

- Тому що твоя шкіра, владико Юм, сильно обвітрилася. Там де ти літав, занадто сильний мороз навіть  для дракона. Я чула, що якщо підніматися дуже високо - в жилах холоне кров і нічим дихати. Але хіба з такою  висоти щось розгледиш?

- Хм, я справу свою знаю, жінко, - недбало кинув Юм. - Я літаю там, де мені накаже бути Варон.

- Я тобі не подобаюся, так? Багато тут тих, хто вважає, що всі біди на Угрюм горі через мене. Ти ж був дружний з Баркою?

- Що за дурні питання ?! - обурився Юм. У ньому миттю спалахнув гонор  дракона. - Подобаєшся, не подобаєшся! У тебе вже є той, кому ти люба і кому ми вірні! Жінці багато знати не потрібно!

- Жінка теж може бажати захищати того, кого любить, а не просто розливати суп! - огризнулася Джин.

- Що це ти причепилася до бідного хлопця? - вона і не помітила, як Варон безшумно підійшов ззаду. - Ось же ж у когось настирливий ніс!

- Ми просто базікали, - знизала плечима Джин, знімаючи фартух. - Але владика Юм сьогодні злий і колючий, - нітрохи не бентежачись, вона при всіх чмокнула Варона прямо в губи. - Мені б хотілося порозумітися з драконами Угрюм гори, але вони усі від мене ховаються, немов від прокази.

Варон раптом розреготався, змусивши її здивуватися.

- Бачила б ти себе зі сторони! Ох, Джин. ... Не сказав би я, що ти хочеш з ними порозумітися - твій погляд іскри так і в'їдається в бідних владик, ти їм душі насильно оголюєш, а так дружбу не заводять. Спробуй невимушено і без підглядання. Їхню довіру потрібно заслужити. Іноді на це йдуть цілі роки. А за тим, хто з цих славних воїнів вірний, а хто ні, дозволь стежити мені. Тренувати свій дар краще на чужинцях і коли це безпечно.

- Гаразд. Я тямуща . ... Ти подумав?

- Тому і розшукав. Бути по-твоєму, але буде тільки одна спроба. Якщо нічого не вийде - я особисто викопаю глибоку яму для поховання Даная. І ніякими умовляннями ти мене не проймеш, домовимося відразу. Потрібно думати про живих.