Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

За кілька хвилин на відстані сотні нерфів від нас з'явився транспорт чужинця, який почав рухатися задом наперед, наближаючись до нас. На жаль, це нічого нового нам не дало. Це просто зображення чужинця навіть без аурного сліду. Як цього добився чужинець, незрозуміло.

— Зіс, передаси отримані дані ясновидцям, нехай просіюють простір навколо цього місця. Може, зможуть натрапити на чужинця, — сказав Енк, після чого повернувся до мене. — А ми сплаваємо у напрямку, куди відправився чужинець.

— А чи не можемо ми провести ще кілька подібних маніпуляцій? Чи можна відстежити кожен його рух? — спитав я Єнка.

—  Не можна. Ми і так зараз неслабо збаламутили ноосферу в цьому місці. Якщо не дати розгладитися викликаним обуренням, можна отримати появу парадокса в цьому місці. Це набагато гірше за прорив у міжсвіт, — побачивши, що я не зрозумів, що він має на увазі під парадоксом, додав Енк.

Через два кілонерфи ми натрапили на нову западину. З пояснень Єнка я дізнався, що, виявляється, раніше тут жило безліч небезпечних морських тварин. Наразі всіх тварин винищили, залишивши малу частину на випадок, якщо вони колись знадобляться. І ці тварюки знаходилися у западині під назвою «Бездна». Лернак, виявляється, обслуговував здебільшого цю «Безодню». Якщо чужинець дістався до тварюк, то всього два варіанти: тварюки закусили чужинцем або чужинець намагається їх підпорядкувати. Але без спеціальної команди спускатися у прірву не варто. Цим мають займатися професіонали, що буде зроблено завтра. І результати мені повідомлять. А зараз Енк збирався доставити мене назад у порт.

----

Буду дуже вдячний якщо поставите лайк цій книзі, а також підпишетесь на мій профіль.