Читати книгу - "Блискавична для ельфа, Марита Полл"

— Фу… який жах! - скривилася я, представивши цю картину. 

— Це Фламфа. Фламфи живляться, висмоктуючи ментальну та стихійну енергію. Після зіткнення з фламфою від жертви залишається лише висушений скелет. – у клітці під стелею, висіла медуза. Ось слово честі, інакше і не назвеш. Тільки її лапки були наче вкриті шерстю. — Фламфи живуть у підземеллях, і переміщуються за рахунок потоків повітря, що випускаються, звучання яких і дало назву цим істотам. Фламфи трохи світяться, висловлюючи свій настрій кольором. Ніжно-рожевий говорить про те, що істота спокійна; темно-синій говорить про смуток; зелений висловлює зацікавленість; червоний – злість. Поки вона спокійна, то не становить особливої ​​загрози, але варто їй розсердитися, стає дуже агресивною. Агресію викликають різкі запахи, гучні звуки. На цьому все. 

— Повертаємось? - запитала з надією. 

— Так вже пізно. Завтра кожній із вас видадуть браслет, який зчитуватиме і записуватиме всі емоції носія. Вас поділять на групи, і боюсь, що я не зможу бути з тобою. Аранель і так щось підозрює, не хочу давати йому козир. Ти маєш бути гранично спокійною. Не можна, щоб ти покинула відбір цього тижня. – ми підходили до палацу. 

— Через зниклих дівчат? 

— Так. – кивнув Араторн. — Ми вже маємо зачіпки, але не хочу ризикувати. 

Араторн провів мене до моїх покоїв і перед тим як піти, побажавши добраніч, поцілував мене так, що коліна підкосилися.

АРАТОРН 

Араторн повернувся до кабінету, де на нього вже чекав Ульвен і Гварет. 

— Ну, як пройшла прогулянка Бестіарієм? - запитав Гварет наливаючи алкоголь у склянки. 

— Набагато краще, ніж я собі уявляв. Татія хоч і боялася підходити до тварюк, але трималася стійко. Навіть не закричала жодного разу. – поділився темний із друзями, приймаючи свою склянку з алкоголем. 

— Лура Татія дуже смілива і відважна дівчина. - погодився з другом дроу. 

— Щось чутно від Квіла? - вирішив змінити тему Араторн. 

Хоч це були його найкращі друзі, але обговорювати дівчину йому зараз не хотілося. 

— Так. Вони проїхали портал і опинилися неподалік Жерхена. Поки що нічого не робить, щоб не злякати супроводжуючих. – сів у крісло Гварет. 

— Нехай повідомляє все, що там відбувається. І без дурості. Якщо помітить щось підозріле, або їх виявлять, нехай одразу повідомляє, надішлемо підмогу. Нам зараз головне дізнатися про кінцеву точку прибуття дівчат. Як тільки це стане відомо, відразу відправимося за дівчатами і постараємося дізнатися де поділися інші зниклі раніше. 

— Добре. – кивнув Гварет. 

— А що якщо ми не встигнемо? Якщо дівчат везуть до Жерхена, то їхня доля відома наперед. - запитав Ульвен. 

— Квіл знає, що треба робити. Ми повернемо дівчат чистими. - Араторн зробив ковток зі своєї склянки і підвівся. 

— А решта дівчат? - не вгамовувався дроу. 

— На жаль, ми не зможемо повернути чистоту. Але ми намагатимемося повернути їх додому. Гварет, завтра стеж уважно за Аранелем. Він щось задумав, нутром чую. А ти, - темний глянув на Ульвена. — Станеш тінню Татії. Стеж за нею поки  не закінчиться випробування, але тільки так, щоб тебе не помітили. 

— Ображаєш, друже! – награно образився дроу.