Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Крісті знала цього психа? Як? Звідки? 

Вона поводила себе так, як ніби вони давно знайомі. Ось так спокійно стрибнула йому на руки та ще й поцілувала в щоку зі словами: "як же я за тобою скучила". Але от тільки чомусь мені здалося, що на якусь мить він здивувався. Не відразу став її обіймати. Але варто було дівчині щось шепнути йому на вухо, як тут же схопив її за талію і сам зарився обличчям в її волосся і теж щось сказав. 

Цей дурень був її хлопцем, чи що? Я їй не заздрила, хоча, потрібно визнати, що виглядали вони разом добре, та і характер, судячи з усього, в обох був химерний, але бачити їх разом мені чомусь не сподобалося. 

Коли я вже розвернулася і думала піти, залишивши їх милуватися одне одним, дівчисько випурхнуло з його обіймів і звернула на мене увагу, підійшовши ближче: 

- О, Енді, привіт, - вона мило усміхалася і подивилася спочатку на моє обличчя, але потім перевела погляд нижче. 

- Привіт, - я навіть трохи засмутилася, що вона мене помітила. Тепер доведеться залишитися в їх компанії довше, а я і так спізнювалася, так і була ймовірність, що я знову почну огризатися на її ... хлопця? 

- Ти знайома з моїм братом? - Вона перевела погляд на хлопця, який тепер уже з цікавістю стежив за нашою розмовою, і якось дивно посміхався. 

- Братом? – Я не знала, що у неї є брат та й що це саме цей придурок, - але ви зовсім не схожі. 

- Це тому що ми троюрідні, - тепер уже подав голос її братик, усміхнувшись ще ширше, наче його веселило те, що зараз відбувалося. 

У цей момент я відчула себе дуже ніяково. Все ж він був братом дівчини, яка мені дуже допомогла в скрутну хвилину, та і відносини у них, як виявилося, були дуже близькі. І, мабуть, в університет він приїхав, щоб побачити Крісті, а я не придумала нічого кращого, ніж звинуватити його в переслідуванні. 

Я опустила очі, щоб приховати свою незручність і збентеження, але тут же згадала про зіпсований светр і почала заново злитися. Сестра сестрою, але каву пролив він. 

Крісті в цей момент, немов зрозумівши мій настрій, поставила своє питання: 

- Що сталося з твоїм светром? Енді, що сталося? – І потягнулася, щоб узяти мене за руку. 

- Зі мною трапився твій брат, - беззлобно, але з роздратуванням промовила я і подивилася спочатку на дівчину, а потім на її брата. 

- Він на тебе вилив каву? – Здивовано перепитала вона. 

- Ні... - я стояла і дивилася, як цей нахаба посміхався, не кажучи ні слова у своє виправдання, і, мабуть, передчуваючи як я почну розпинатися перед Крісті, - ми просто зіткнулися і я... не встигла ухилитися. 

- Брееей, - протягнула дівчина і повернулася в його бік, - якщо це твоя вина, то ти повинен взяти на себе цю відповідальність. 

Значить, цього придурка звати Брей?