Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

- Та невже? - пирхнув Гаррі.

- Так... так, бо Амбриджки вже немає, тож ясно, що нам потрібен новий учитель захисту від темних мистецтв. Ну, е-е, і який він?

- Схожий на моржа і був колись вихователем Слизерину, - пояснив Гаррі. - Що з тобою, Герміоно?

Герміона увесь цей час дивилася на нього так, ніби чекала, що от-от проявляться якісь дивні симптоми. Поспіхом вона зобразила непереконливу усмішку.

- Та ні, нічого! То, гм, як по-твоєму, добрий учитель вийде зі Слизорога?

- Не знаю, - знизав плечима Гаррі. - Гірших за Амбриджку бути не може.

- Я знаю ще гіршу за Амбриджку, - пролунало від дверей. У кімнату з роздратованим виглядом зайшла, горблячись, молодша Ронова сестра. - Привіт, Гаррі.

- Що з тобою? - здивувався Рон.

- Це все вона, - буркнула Джіні, з розгону сідаючи на ліжко біля Гаррі. - Я від неї скоро здурію.

- А що вона тепер зробила? - співчутливо поцікавилася Герміона.

- Та так зі мною говорить... наче мені три рочки!

- Я знаю, - Герміона стишила голос. - Вона цікавиться лише собою.

Гаррі був приголомшений, що Герміона так відгукується про місіс Візлі, й тому чудово зрозумів Рона, коли той сердито кинув:

- Ви можете хоч на п’ять секунд дати їй спокій?

- О, давай, захищай її, - огризнулася Джіні. - Ми знаємо, що ти нею захоплений.

Ці слова якось не пасували до Ронової матері; відчуваючи, що він чогось не розуміє, Гаррі запитав:

- Про кого це ви?..

Відповідь на своє запитання він одержав, ще й не договоривши. Двері спальні знову рвучко відчинилися, й Гаррі інстинктивно з такою силою смикнув на себе ковдру, що Герміона й Джіні попадали з ліжка.

У дверях стояла дівчина такої запаморочливої вроди, що в кімнаті раптом наче забракло повітря. Висока й струнка, з довгим білявим волоссям, вона, здавалося, випромінювала легеньке сріблясте сяйво. А довершувала це досконале видіння важка таця зі сніданком в її руках.

- ‘Аггі, - вимовила вона гортанним голосом. - Тсе бульо дюже довго!

Дівчина переступила поріг і пішла до нього; за нею дріботіла сердита місіс Візлі.

- Не треба було брати тацю, я й сама віднесла б!

- Тсе бульо не вашко, - сказала Флер Делякур, ставлячи тацю Гаррі на коліна, а тоді нахилилася й поцілувала його в щоку: він відчув, як палає те місце, якого торкнулися її вуста. - Я так готіла його батшити. Пам’ятаєш мою сестгу, Ґабгіель? Вона не пегестає говогити пго ‘Аггі Поттега. Вона буде гада побатшити тебе знову.

- О... то вона теж тут? - прохрипів Гаррі.

- Ні-ні, дугненький, - дзвінко розсміялася Флер, - я казала пго наступне літо, коли ми... то ти не знаєш?

Її великі сині очі округлилися й вона докірливо глянула на місіс Візлі, котра почала виправдовуватися:

- Ми просто ще не встигли йому сказати.

Флер знову повернулася до Гаррі, тріпнувши своїм сріблястим волоссям, аж воно хльоснуло місіс Візлі по обличчю.

- Ми з Біллом збигаємося одгушитись!

- Он як, - пробелькотів Гаррі. Він не міг не помітити, що місіс Візлі, Герміона й Джіні уникають дивитися одна одній у вічі. - Ого. Е-е... поздоровляю!

Вона нахилилася й знову його поцілувала.

- Білл загаз дюже зайнятий, багато пгацює, а я пгацюю на півставки в Ґгінґотсі, шоб поліпшити свій вімова, тому він запгосив мене на кілька днів сюди, шоб кгашче зазнайомитися з його годиною. Я так згаділа, коли потшула, шо ти пгиїдеш... тут нічого гобити, хіба шо любиш кугей чи куховагити! Ну... смашного тобі, ‘Аггі!

На цих словах вона граціозно крутнулася й випливла з кімнати, тихенько причинивши за собою двері.

Місіс Візлі прошипіла щось схоже на «пхи»!

- Мама її ненавидить, - спокійно повідомила Джіні.

- Неправда! - сердито заперечила місіс Візлі. - Просто я вважаю, що вони поспішили з заручинами!

- Вони вже рік знайомі, - втрутився Рон, що, ніби причмелений, не зводив очей із зачинених дверей.

- Хіба це довго! Я, звісно, розумію, чому так сталося. Усе через непевність, пов’язану з поверненням Відомо-Кого, бо люди думають, що завтра їх може не стати, тому й поспішають з усілякими рішеннями, над якими раніше поміркували б. Так само було й під час його попередньої могутності - люди тікали зі своїми коханими світ за очі...

- А серед них і ви з татом, - хитро додала Джіні.

- Це так, але ми з батьком чудово пасували одне одному, навіщо нам було чекати? - заперечила місіс Візлі. - Тоді як Білл і Флер... ну... що вони мають спільного? Він працьовитий, практичний, а вона...

- Корова, - підказала Джіні, киваючи головою. - Але Білл не такий уже й практичний. Він же спеціаліст зі зламувань проклять і любить пригоди, любить ефектність... думаю, саме тому він і волочиться за Флегмою.

- Не називай її так, Джіні, - розсердилася місіс Візлі, а Гаррі з Герміоною розреготалися. - Ну, мені вже треба йти... їж, Гаррі, яєчню, поки тепла.

Вона вийшла. Ронове очманіння не миналося; він сіпав головою, наче пес, що намагається струсити воду з вух.

- Хіба до неї не можна звикнути, живучи в одному домі? - спитав Гаррі.

- Воно-то так, - погодився Рон, - але коли наштовхуєшся на неї несподівано, як оце зараз...

- Жалюгідно, - люто чмихнула Герміона й відійшла від Рона аж до стіни, а там розвернулася, склала на грудях руки і втупилася в нього.

- Невже ти хочеш, щоб вона тут тинялася завжди? - недовірливо спитала Джіні в Рона. Коли той тільки знизав плечима, сестра додала:

- А я впевнена, що мама покладе цьому край.

- Як же вона зуміє? - поцікавився Гаррі.

- Вона цілий час намагається запросити в гості Тонкс. Має, мабуть, надію, що Білл накине на неї оком. Я теж на це сподіваюся. Краще б у нашій родині була вона.

- Так їй і вдасться, - саркастично зауважив Рон. - Послухайте, та жоден нормальний чувак не вибере Тонкс, якщо поруч буде Флер. Тобто Тонкс класна, коли не робить ідіотських фокусів з волоссям і носом, але...

- Вона в сто разів приємніша за Флегму, - заперечила Джіні.

- І значно розумніша, бо вона аврор! - додала з кутка Герміона.

- Флер теж не дурна, не забувайте,