Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

- Хоч ти не починай! - огризнулася Герміона.

- Мабуть, тобі подобається, як вона каже «‘Аггі»? - зневажливо кинула Джіні.

- Ні, - заперечив Гаррі, вже не радий, що втрутився, - я тільки казав, що Флегма... тобто Флер...

- Я воліла б мати в родині Тонкс, - повторила Джіні. - Вона хоч весела.

- Щось вона останнім часом не дуже веселить, - заперечив Рон. - Я її бачив кілька разів і вона більше нагадувала Плаксиву Мірту.

- Це несправедливо, - обурилася Герміона. - Вона й досі не відійшла від того, що сталося... усе ж... він її двоюрідний брат!

У Гаррі стислося серце. От і до Сіріуса добралися. Він схопив виделку й почав закидати в рота яєчню, щоб у розмову не втягли і його.

- Тонкс і Сіріус майже не знали одне одного! - вигукнув Рон. - Сіріус просидів в Азкабані пів її життя, а до того їхні родини навіть не зустрічалися...

- Не в тому річ, - заперечила Герміона. - Вона вважає, що винна в його смерті!

- Чого це? - не зміг стриматися Гаррі.

- Бо це вона билася з Белатрисою Лестранж. Мабуть, відчуває, що якби тоді її перемогла, то Белатриса не змогла б убити Сіріуса.

- Це дурість, - сказав Рон.

- Це почуття вини з боку того, хто вижив, - сказала Герміона. - Я знаю, що Люпин намагався її заспокоїти, але вона й досі в депресії. Їй навіть її метаморфомагія не вдається!

- Що?..

- Не може змінювати собі зовнішність, як звикла, - пояснила Герміона. - Мабуть, на її дар вплинув шок.

- Я й не знав, що таке могло статися, - здивувався Гаррі.

- Я теж, - зізналася Герміона, - але, мабуть, якщо перебувати в стані сильної депресії...

Знову відчинилися двері і з’явилася голова місіс Візлі.

- Джіні, - прошепотіла вона, - іди вниз, допоможи приготувати обід.

- Я ж розмовляю з людьми! - обурилася Джіні.

- Хутко! - додала місіс Візлі й пішла.

- Вона мене кличе тільки тому, що не хоче залишатися з Флегмою! - сердито буркнула Джіні. Тріпнула довгим рудим волоссям, дуже вдало перекривляючи Флер, і пішла штучною ходою, піднявши руки над собою, наче балерина.

- Вам усім теж раджу швиденько йти вниз, - додала вона, виходячи з кімнати.

Гаррі скористався тимчасовою мовчанкою, щоб доїсти сніданок. Герміона роздивлялася Фредові з Джорджем коробки, час від часу нишком поглядаючи на Гаррі. Рон, частуючись Гарріною грінкою, й далі замріяно дивився на двері.

- А це що таке? - запитала Герміона, тримаючи щось схоже на маленький телескоп.

- Не знаю, - відповів Рон, - але якщо Фред і Джордж залишили його тут, то він, мабуть, ще не готовий для крамнички жартів, тому будь обережна.

- Твоя мама казала, що крамничка процвітає, - згадав Гаррі. - Казала, що у Фреда з Джорджем виявився справжній діловий нюх.

- Це ще м’яко сказано, - мовив Рон. - Вони гребуть ґалеони лопатами! Не дочекаюся, щоб глянути на цю крамничку. Ми ще не були на алеї Діаґон, бо мама каже, що для додаткової безпеки з нами має піти тато, який зараз страшенно зайнятий на роботі, але там має бути класно.

- А як там Персі? - поцікавився Гаррі (третій за віком Ронів брат був у родині білою вороною). - Чи він уже розмовляє з твоїми батьками?

- Нє-а, - відповів Рон.

- Але ж він знає, що твій тато мав абсолютну рацію щодо повернення Волдеморта...

- Дамблдор каже, що людям значно легше прощати помилки інших, ніж їхню правоту, - втрутилася Герміона. - Я чула, Роне, як він це казав твоїй мамі.

- Хто ще, крім Дамблдора, казатиме такі божевільні речі, - стенув плечима Рон.

- Цього року він даватиме мені приватні уроки, - сказав, ніби між іншим, Гаррі.

Рон ледь не вдавився грінкою, а Герміона охнула.

- Чого ж ти мовчав! - вигукнув Рон.

- Та я щойно згадав, - чесно зізнався Гаррі. - Він це сказав учора вночі у вашому сарайчику для мітел.

- Нічого собі... приватні уроки у Дамблдора! - Рон був вражений. - Цікаво, чого це він?..

Рон затнувся на півслові. Гаррі помітив, що вони з Герміоною перезирнулися. Гаррі відклав ножа й виделку, і серце його забилося швидше, хоч він так само без руху сидів на ліжку. Дамблдор радив розповісти... чом би й не зараз?

Він втупився поглядом у виделку, що поблискувала на колінах, і сказав:

- Не знаю точно, чому він даватиме мені уроки, але це, мабуть, пов’язано з пророцтвом.

Рон з Герміоною мовчали як риби. Гаррі навіть здалося, що вони заклякли. Він повів далі, не зводячи погляду з виделки:

- З тим, яке намагалися викрасти в міністерстві.

- Але ж ніхто не знає, про що в ньому йшлося, - швидко додала Герміона. - Воно ж розбилося.

- Хоч у «Віщуні» писали, що... - почав було Рон, проте Герміона зашипіла:

- Цс!

- «Віщун» писав правду, - підтвердив Гаррі, з великим зусиллям переводячи погляд на друзів: видно було, що Герміона налякана, а Рон захоплений. - Та скляна куля, що розбилася, то був не єдиний запис пророцтва. Я його повністю почув у Дамблдоровім кабінеті. Пророцтво було зроблене для нього, тож він міг мені сказати. Зі змісту випливає, - Гаррі важко зітхнув, - що саме я маю покінчити з Волдемортом... принаймні там сказано, що разом нам жити не судилося.

Якусь мить усі троє мовчки дивилися одне на одного. Тоді щось голосно бабахнуло, і Герміона зникла за стіною чорного диму.

- Герміоно! - крикнули Гаррі з Роном. Таця для сніданку з брязкотом полетіла на підлогу.

Герміона з’явилася, кахикаючи, з-за хмари диму, тримаючи в руці телескоп і демонструючи свіжий фіолетовий синець під оком.

- Я його стиснула, а він... а він мене вдарив! - зойкнула вона.

І справді, тепер вони побачили крихітний кулачок на довжелезній пружині, що стирчав з одного кінця телескопа.

- Не журися, - заспокоїв Рон, насилу стримуючи сміх, - мама тебе вилікує, вона добре гоїть дрібні поранення...

- Ой, та не звертайте уваги! - махнула рукою Герміона. - Гаррі, ой, Гаррі...

Вона знову сіла на краєчок його ліжка.

- Ми думали, коли вже повернулися з міністерства... звісно, ми нічого