Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

Стражник подивився затуманеними очима, бо як раз пролунав опис прекрасної драки, яка зловила нову жертву, тобто юного Змія для свого і так чисельного гарему.

- Я б на місці того Змія сам туди б прибіг, а не тікав. Якщо все у неї на місці й таке, як малий співає - невлад відповів митник Інгвару.

- Кгм, ми типу поспішаємо. - товсто натякнув лицар. 

- Ну тоді по золотому з коня, пів мідяка за віслюка, срібна монета за лицаря і мідяк за простолюдина. Паж же простолюдин? - на ходу імпровізував митник, одним вухом прислухаючись до гаремниї підробиць..

- То не паж, а зброєносець. - бундючно відповів Інгвар. І це не віслюк, а поні. 

- Ну раз таке діло, то поні - ті ж коні. Тоді, як з коня. А зброєносець - практично лицар. То за нього, як за лицаря. Замість золота можемо взяти сріблом за місцевим курсом. Тобто один до шістнадцяти.

- Шо за здирство? - розсердився лицар.  

- Тут столиця. Ціни відповідні. Вам турнір, а фани потім поб'ються, все потрощать на шляху. Ремонтувати прийдеться, відшкодування платити потерпілим. Не з казни ж. І до речі - ваш зброєносець  на площі явно ще співатиме перед стратою. Щоб засудженому було приємніше вибирати - смерть чи шлюб.  На те в законі є фіксований внесок в казну - десять срібняків, або… - страж зазирнув у берет з пером. - один золотий.

- Шо? - Скрикнули ми одночасно з Інгваром. 

- Два золотих, щоб проїхати цей зроду не чищений шлагбаум серед юрби голодранців і їх возів? - схопився за флюс Інгвар.

- Яка ще страта або весілля, чиї? - здивувалася я.

- От іменно! - підхопив Інгвар. - Ми на турнір прибули, а не на весілля.

- А на чечсть події і буде турнір. Страта або чесілля - щось все одно буде. І наречена, яку вибере достославний лицар, ну або кат, якщо Змій нікого не вибере, або сам достославний ректор, якщо проковтне ката...тобто полюбе хтось вручать переможцеві головний приз. А потім до Змія все одно застосують екстермінатус, бо гидувати найкращими нареченими імперії - то державна зрада, самі розумієте.

Ставки на приймають в академії. Якийсь адепт Вер... Ван... Вал... Забув. Кароч, можете виграти гарні гроші. Відіб'єте в'їздне мито.

- Он воно як. - знов хором сказали ми з Інгваром. А паж без усякого наказу віддав один золотий і одинадцять срібняків, бо більше все одно не було. Потім  з натугою підняв берета з бруківки, висипав мідяки в торбу, де вже щось дзвякало, і ми перетнули лінію воріт замку.

Мне трусило від сказу.

Я тут з ніг збиваюся, а він вибиратиме найкращих наречених імперії, ні, ви таке чули?

Може то взагалі була змова, щоб усунути пару. Може він уже домовився з кимось, з тою ж Фіолентою або панною професоркою побутової магії.

Поки я мало не лопала від гніву, паж підвів коня, поні й Інгвара до об'яви на воротях Академії. Там висіла афіша, яка сповіщала про суд, потім турнір і після нього - танці й народні гуляння.

Паж порахував щось на пальцях і  повідомив, що треба спішити, бо суд розпочався уже з годину тому.  - Ми можемо пропустити найцікавіше, і потім не буде про що розказати онукам, коли вони спитають, як саме скінчив свої дні славетний на всю галактику і за її межами дракон Змій.

- Не буде тобі про що розказувати, плагіаторе в береті. - закричала я, але ніхто цього не почув. - Ніхто сьогодні не скінчить свої дні. Ну може крім тих двадцяти й одної найкращих наречених імперії, що тягнуть ручиська до моєї власності, тобто пари.

Отак воно - подолати всі перешкоди й труднощі, і встигнути майже на весілля своєї пари.

Або на страту.

Невже все пропало, Фон не впорався, пан ректор заведе гарем з двадцяти й одної кращої нареченої імперії, адептка тян залишиться жабкою, Інгвар так і не знайде даму серця, а паж співатиме про це онукам?

Побачимо - звісно якшо ви підписані і маєте книгу в бібліотеці. Тоді вам прийде сповіщення )

Дякую за вподобайки й коментарі, тримайте навзаєм і від мене щиру подяку за підтримкуцієї історії ❤️