Читати книгу - "Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва)"

6

172b3 Фенікс, син Філіппа — особа невідома з історичних джерел. Контекст, у якому про нього згадано, спонукає припустити, що він був одним із учнів Сократа.

7

172с5 Главкон — ім'я, поширене в родині Платона. Так називався брат Платона (один із чільних персонажів Держави) і його дядько, батько Харміда (див. прим. 222b1). Однак Главкон, друг Аполлодора, не є жодним із них.

8

173а9-10 Відтоді — з часу, коли відбувся бенкет в Агатона. За свідченням Атенея, Агатон переміг у Ленейських іграх 416 року до Р. X. за архонства Евтема [Athen., Deipnosoph. V, 217а][37]. Деякі дослідники пояснюють часову дистанцію між бенкетом і розповіддю про нього тим, що Платон хотів звернути увагу читачів на життя учасників бенкету впродовж років, що минули до моменту оповіді. Алківіад, Федр і Еріксімах — на вигнанні. Агатон став другом тирана (411 року до Р. X. прибув до Пелли до македонського царя Архелая). Ми нічого не знаємо про Павсанія, якщо взагалі була така історична постать[38]. Лише Сократ і Арістофан залишилися в Атенах. Можливо, Платон мав намір показати зв'язок між пізнішою кар'єрою учасників бенкету та характером їхніх розважань про Ероса. Іншими словами, можна припустити, що неправильне розуміння любові Платон ставить у безпосередній зв'язок з політичними наслідками, які викликають у свідомості атенців виразно негативну оцінку[39].

9

173b2 Арістодем Кідатенець — учень Сократа, взірцеве втілення еротичного потягу до філософського пошуку істини. Свідчення цьому хоча б те, що він запам'ятав усе, про що говорилося на бенкеті в Агатона. Малого зросту, босий — в останньому штрихові легко впізнати подібність до Сократа (пор. 174а, 220b; Aristoph., Nubes 103, 362).

10

173d8 μαλακός (м'який, лагідний); варіант μανικός (божевільний). На користь прочитання μαλακός знаходжу два аргументи. По-перше, μαλακός більше відповідає контекстові, оскільки логічно контрастує, як того вимагає розвиток думки, з подальшою характеристикою Аполлодора, який ἀεὶ ἀγριαίνεις (завжди готовий накинутись). Кон'юнктура μανικός, що її дотримуються численні перекладачі діалогу[40], вносить певне непорозуміння в текст Платона: μανικός — екзальтований, нестямний чи божевільний — не суперечить, як цього вимагає логіка побудови тексту, а радше підтверджує схильність Аполлодора втрачати розум і тяму у звинуваченні себе та інших[41]. μαλακός — м'який, лагідний, вразливий — є властивою характеристикою Аполлодора, принаймні таким він постає у сцені смерті Сократа — нестримно ридаючим [Phaedo 117d]. Ще один цікавий але, на перший погляд, неочевидний аргумент пропонує Вільям Кобб: у несподіваному зв'язку м'якості з нестямністю і силою згаданий автор вбачає важливий підтекст, який, на його думку, засвідчує природу Ероса, про що мова далі[42].

11

174а4-5 Подив Арістодема, що Сократ був гарно вмитий (λελουμένος) і в сандаліях (τὰς βλαύτας ὑποδεδεμένος), свідчить про аскетичний спосіб життя Сократа, але аж ніяк не про нехтування ним особистої гігієни. Доказом цьому є згадка про те, що, повернувшись після учти до Лікею, Сократ умився з дороги (досл.: змив бруд, ἀπονιψάμενος) [223d10]. Так зазвичай робили атенці після дороги чи фізичних вправ: вмивалися від бруду й поту. Лише зрідка, з якоїсь особливої нагоди, вони купалися, купання супроводжувалось натиранням пахучими оліями. Купання (λούεσθαι) Арістофан асоціює з приготуванням до свята [Aristoph., Aves 132; Aristoph., Plutus 615]. Саме в цьому сенсі він наділяє Сократа епітетом ἄλουτος [Aristoph., Aves 1554].

12

174a9-b1 Слово καλός (прекрасний, красивий, гарний) є ключовим концептом усього тексту Бенкету. Складність відтворення в перекладі побудованої на цьому слові гри слів (καλὸς γεγενημένος… ἐκαλλωπισάμην… καλὸς παρὰ καλόν) полягає в тому, що для античності визначення καλός у стосунку до людини не зводилося лише до зовнішньої краси, а неодмінно передбачало моральну оцінку: καλός — красивий, але водночас шляхетний, добрий, справедливий.

13

174b5-6 Йдеться про приказку, яка збереглася у фрагментах комічного поета Евпола: αὐτόματοι δ’ ἀγαθοὶ δειλῶν ἐπὶ δαῖτας ἴασι (достойні самі приходять на бенкет до недостойних) [Eupolis, Kock fr. 289]. Атеней також подає варіант цієї приказки за схоліастом [Athen., Deipnosoph. IV, 27: Schol. ad hoc locum], який приписує її Гераклові, що з такими словами прийшов на бенкет до царя Кеїка. Дотепна версія Сократа, який начебто замінює δειλῶν (недостойних) на ἀγαθῶν (достойних), побудована на подібності цього слова до імені Агатона в давальному відмінкові: Ἀγάθων(ι).

14

174с2 Hom., Il. XVII, 587–588.

15

174с4 Hom., Il. II, 408.

16

174d3 Hom., Il. X, 224–226. Перефразована цитата з Гомера наголошує, що шлях (пор. прим. 1) важливо проходити вдвох. Діомед сповнений відваги пройти таємно в табір ворога, але боїться зробити це сам. Супровід приятеля додає серцю певності й відваги в розмові з другом гартується дух. Таїнству спілкування Платон присвятив чимало рядків у своїх діалогах [Politicus 285–286; Theaet. 187b; Soph. 227–230]. Суть проблеми діалектичного методу пошуку істини висвітлює Платон у діалогах Федр і Бенкет, що одержали назву еротичних.

17

174е4-5 Греки споживали їжу і вино, прилігши на ложах, зазвичай по двоє на одному ложі. Якщо гостей було більше, а місця мало, то розташовувалися щільніше[43].

18

175а7-b2 Те, що сталося з Сократом, було вже звичним для його учнів (пор. спогад Алківіада [220c3-d7]). Йдеться про тривале входження Сократа в «каталептичний транс»[44], коли душа Сократа, маючи реальний зв'язок із божественним світом, ставала причасною до того знання, яке для звичайного людського сприйняття недоступне. «Має своє божество (δαιμόνιον), яке часом затримує його на дорозі»[45]. Саме ця сцена спонукала Плотіна до