Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша 📚 - Українською

Читати книгу - "Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Факультатив для (не) літаючої гарпії" автора Крістіна Логоша. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 120
Перейти на сторінку:

Чомусь у слова Рінки я більше вірила, аніж у слова слідчого. Фарві попрямувала до бібліотеки допомагати із заклинанням, обіцяла підключити Кая і навіть Мадді. Я підійду до них, як тільки вирішу одне питання.

Засмучена нічною прогулянкою, сьогодні я не могла відступити. Одетта Чейк кілька днів наполегливо мене уникала. Спочатку я культурно цікавилася у секретаря, коли ректор звільниться, і отримувала лише обіцянки, що їй обов'язково передадуть про моє прохання зустрітись. Наївшись ними досхочу, я вирішила брати кабінет головної гарпії академії штурмом.

— Ректор зайнята. Коли звільниться, я їй скажу, що ви заходили, — вже машинально промовила секретар.

— Вона в кабінеті?

— Так, — прозвучало так само машинально і невпевнено.

— Не піду, поки не зустрінуся з нею. Сподіваюся, у неї вистачить хоробрості поговорити зі мною, і вона не опуститься до того, щоб вилетіти зі свого кабінету через вікно.

Я сіла на вільний стілець у приймальні біля самих дверей кабінету. І хвилини не минуло, як вони відкрилися:

— Проходь, — холодно сказала Одетта Чейк, мабуть, почувши мої слова.

Моїй рішучості поменшало, коли ми залишилися одні, але я все одно хотіла домогтися пояснень.

— Яка причина того, що ти кілька днів облягаєш мій кабінет?

Я, звісно, не очікувала теплої сімейної зустрічі, але офіційний тон ректора був занадто.

— Хотіла дізнатися, чому мене покинула моя мати, а вихованням займався лише батько? Я, гадаю, заслужила почути хоч якісь пояснення.

Здригнувшись від мого питання, Одетта ніби скинула маску байдужості. Вона відвернулася до вікна, у розмові повисла пауза.

— Еланія була гарною гарпією. Вона мала чудову освіту, вступивши в кварту, вона отримала сильний дар, і в неї був перспективний наречений. Як вона сплуталася з твоїм батьком, я не знаю. Він завжди був пихатим вискочкою, — Одетта різко підвела на мене погляд на мене, ніби хотіла додати «як ти». — Потім вона завагітніла. Її заручини були розірвані. І до всього іншого, після твого народження стосунки Леонола та Еланії остаточно зіпсувалися. Тебе забрав батько.

  — Ось так взяла та віддала власну дитину? Що вона за така мати? — не змогла я стримати емоцій.

— Я теж засуджую її за цей вчинок. Але Леонол та Еланія на дух один одного не переносили. Мабуть, вона звинувачувала його в тому, що її вагітність завадила вдалому заміжжю. Твій батько був звичайнісіньким гарпієм, а її наречений мав високе становище в суспільстві.

Я мовчала, намагаючись прийняти її слова, але всередині прямо вивертало від почуття невідповідності.

— А потім Еланії не стало. Думаю, ти вже знаєш, що твоїй батько цьому посприяв. І ти зникла…

Вона нервово смикнула рукою, зачепивши підставку, і по столу розсипалися олівці та ручки. Дещо впали на підлогу, а мені в руки скотилася дорога колекційна ручка з дерев'яним розписним тримачем.

Я взяла її, і мене як струмом пробило. Перед очима з'явилися сині напівпрозорі силуети з минулого.

 

Одетта Чейк стояла біля вікна, а батько сидів у сусідньому зі мною кріслі.

— Ми можемо щось змінити? — тремтячим голосом промовила вона, звертаючись до батька.

— Це неминуче станеться… Ми можемо лише пригальмувати події. Я маю план, але ви повинні мені допомогти.

Одетта мовчала, Леонол нервово крутив колекційну ручку.

— Я Атіку заберу до себе. Зі мною вона буде у безпеці.

— Атика має зникнути. Ми не знаємо, що Еланія розповіла Ордену… Для неї так буде найкраще.

Одетта стерла долонею сльози, що виступили.

 

Бачення на цьому припинилося. Ошелешена, я дивилася на ректора, не знаючи, що сказати. Її також здивувала моя реакція.

— Я вам не вірю.

— Можеш думати, що хочеш…

— Що було не так із Еланією і чому ви хотіли її зупинити? Що вона могла розповісти Ордену? І в якій змові ви були з батьком?

Гарпія роззявила рот від подиву.

— Я бачу минуле, як мій батько, — мене пробирало дрібне тремтіння. — Що сталося з моєю матір'ю і чому він зачарував свою кварту?

— На жаль, я не маю відповідей на твої запитання. Тобі доведеться задовольнити цікавість моєю розповіддю, — знову офіційно і гордо сказала ректор.

Я піднялася з живого крісла і з викликом подивилась у її очі.

— Я дізнаюсь правду. Навіть якщо ви не захочете мені розповідати її.

 

З прийдешним Новим роком!

Нехай цей рік принесе вам тільки радощі!

Мира, здоров'я та багато цікавих книг!

1 ... 63 64 65 ... 120
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша"