Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

Вибираючись з-під завалів, дівчинка помітила, що жовта спаскуртка валяється на підлозі у купі скляних уламків зовсім близько до неї.

І тут бадьоро заговорив омніпод, який, як і раніше, висів у неї на зап'ясті.

- Куртка, - оголосив він, проеціюючи відповідну голограму, - вид одягу, що доходить до середини стегна або до пояса і закриває верхню частину тіла. У дев'ятнадцятому столітті в ході частіше був термін "пальто". Наприкінці двадцять першого століття винахід кліматканини спричинив революцію модної індустрії. З'явилися нові популярні стилі, що включали куртки-безрукавки. Продовжити?

Єва насилу піднялася на ноги – і саме вчасно: просто до неї стрімко наближався страж-колона. Дівчинка кинулася бігти виставковим коридором, але виявилося, що він вигнутий петлею і з'єднується з головною залою. Тут її погляд упав на літальний апарат, що звалився на вітрину.

– Судно на повітряній подушці, модель Ес-п'ять-тридцять один, відома також як «Золота рибка», – продовжував розголошувати омніпод. – Цей транспортний засіб, що часто називається плавуном, користувався популярністю в...

– Воно працює? - Перебила його Єва, перекрикуючи галас. Вона залізла під вітрину з видами іграшками Бібу та ляльками і направила омніпод на судно.

- Спроба зв'язку з транспортним засобом та аналіз даних. Будь ласка, чекай на результат, – відгукнувся омніпод.

Страж-колонна в пошуках Єви схопив скляну конструкцію і закинув її через весь музей.

— Поспішай!— Єва схопилася на ноги і кинулася до Матр.

Єва насилу вибиралася з купи уламків, коли поряд з нею виникла величезна кігтиста рука, що затиснула пульт управління: її страж-колона якимось чином виконав завдання.

- Зламай пульт, - сказала вона, посміхаючись.

Коробочка з кнопками хруснула в масивному кулаку. Тепер, коли їх ніхто не контролював, решта вартових просто безцільно шаленіла, руйнуючи все, що траплялося їм під руку.

Єва стояла і дивилася в три палаючі очі свого воїна.

- Ти вільний, - заявила вона. - Ти більше не підкоряєшся нічиїм командам.

Страж-колона голосно промимрив і вийшов із Великої зали музею, розкидаючи убік бите скло.

- Взяти його! - Почула Єва крик одного з королівських гвардійців. - Інші, виведіть усіх, хто ще тут, і відключіть кляті страж-колони!

Єва кинулась у натовп переляканих відвідувачів музею, а потім крадькома пробралася за високу вітрину з колекцією іржавих покажчиків та вивісок. Звідти вона знову направила омніпод на літальний апарат.

Якийсь страж-колона кинувся до неї через увесь музей, по дорозі наступивши на кілька гвардійців.

- Валіть вартових! Вартів валіть! - закричав посеред цієї метушні один із солдатів королеви. Гвардійці почали палити зі своїх звукових рушниць роботами-велетнями. І той, що кинувся до Єви, прийняв перший залп на себе: одна з його ніг розлетілася на шматки, через що він перекинувся на спину, а по всій залі полетіли шматки й піднялася ціла хмара пилу.

- Судно на повітряній подушці Ес-п'ять-тридцять один на зв'язку, хоча здатне функціонувати тільки на сорок дев'ять відсотків від початкового потенціалу, - поінформував омніпод.

– Так! - Єва помчала крізь густу хмару пилу в повітрі, схопила на ходу Матр і потягла її за собою до судна. Всунувши їй у руки омніпод, дівчинка закричала: - Зараз же підключися до інструкції користувача!

Єва видерлася на викручену вітрину і пробралася до маленького апарату. Вона підтяглася по курному корпусу і з'їхала в кабіну. У повній згоді з прізвиськом машина мала форму літаючої золотої рибки з відкидним верхом. Два шкіряні крісла, що потріскалися, розміщувалися на піднесенні всередині золотистого хромованого тіла, а з хвоста виходило кілька плавців і стабілізаторів.

- Посунься. Я за кермо, - сказала Матр, забираючись у кабіну "Золотої рибки" і стискаючи в одній руці омніпод.

Другою рукою Матр взялася за штурвал апарату, а третьою відкрила люк доступу на панелі приладів і витягла якісь дроти.

- Спочатку його потрібно трохи підзарядити, - незворушно пояснила вона і застромила кабель у свій корпус.

Цілий загін королівських гвардійців промчав повз, не звертаючи на них уваги і паля з усіх рушниць по страж-колоні, який важко прокладав шлях прямо до них.

- Нам треба поспішати, - підганяла Єва; неподалік величезна нога розвернула чийсь підвішений скелет.

– Ще кілька секунд. У мене всього три робочі руки, - відповіла Матр, натискаючи на кнопку на панелі приладів, - з діркових динаміків вирвалася гучна музика. Робот приглушила звук аудіопрогравача і почала швидко та послідовно натискати на якісь інші кнопки. - Ой, не знаю, Єва, що з цього вийде. Машину не заводили цілу вічність.

Палацова охорона тим часом розправилася з правоохоронцем, який прямував у їхній бік, відстріливши йому голову. Безголовий велетень безглуздо закрутився на місці і врізався у свого товариша, який у свою чергу завалився і почав кренитися прямо на їхнє суденце.

- Треба завести цю штуку ТЕРМІНОВО! - Єва застукала руками по панелі - над ними загрозливо нависла тінь падаючого гіганта.

- Вийшло! – заспівала Матр, і «Золота рибка» випустила звук, що булькає, а на вітровому склі з'явилося голографічне меню. Потім апарат піднявся приблизно на метр над купою сміття і почав рухатися, тягнучи за собою хвостовий плавець, що бовтався.