Читати книгу - "Колишні. Повернути минуле, Софія Брай"

— Що… що ти таке кажеш?

— Швидше! Швидше тікайте! 

— Не слухайте це марення. Це все – звичайне непорозуміння… 

Непорозуміння?!

— Я на власні очі бачила, як ти знущаєшся над Денисом. І в тебе совісті вистачає сказати, що це непорозуміння? 

Жінка давно вже помітила за Захаром дивну поведінку. Помилки бути не могло, він і справді змінився. 

Ангеліна обійнявши дівчинку, не зрушила з місця. Вона не могла ось так покинути Дениса. 

— Захаре, давай все спокійно обговоримо.

Вона була жахливо налякана тим, що відбувається.

— Ні, дякую, — з тієї ночі, коли Софія розкрила його справжні наміри, у нього більше не було шляху назад.

Залишалося лише будь-як слідувати плану. Заради щастя Аліси, заради блага їхньої сім'ї, заради нього самого – він мав продовжувати цей шлях. Йому не можна було відступати! 

— Кинь мене! Невже, ти хочеш, щоб він усіх нас схопив і погрожував мамі? – кричав Денис.

З очей Ангеліни котилися великі сльози. Та хіба може вона залишити його тут? Діана, яка взагалі була ні сном, ні духом, що відбувається, моргнула: 

— Бабуся, що з Денисом? 

Жінка, подивившись на дівчинку у своїх обіймах, подумала, що справді не можна допустити, щоб схопили їх усіх. Принаймні, вона зможе захистити хоча б одну дитину, а потім повернеться врятувати другу. Притиснувши до себе Діану, вона пішла геть.

Захар закинув Денисс в машину і хотів був кинутися в погоню за жінкою, але хлопчик міцно вчепився в його руку: 

— Пусти! 

Але хлопець присягнув собі, що нізащо цього не зробить. Коли його справжня темна сторона оголилася, Захар остаточно відкинув свою звичну м'якість. Чоловік жорстко схопив хлопчика за волосся:

— Навіть якщо вони втекли, я все ще маю тебе.Твоя мама точно готова буде обміняти себе на тебе!