Читати книгу - "Блакитне полум'я, Тетяна Гобатюк"

На кілька секунд запанувала могильна тиша, яку кожен, навіть Казимір, посоромився порушити. Я знову покликав подумки кохану, проте вона закрилася від мене якимось ментальним щитом.

- Якщо я не зможу зачати, – порушила нарешті мовчанку Оксана. – то це ж не означає, що спадкоємця Ельдара не зможе виносити драконесса. Приміром та сама Даяна…

Від згадки про колишню коханку, мені стало якось ніяково.

- Ні. – помахав головою Тамерлан. – Не зможе. Мітка Отіс не дозволить зради. – і вказав пальцем на тату.

Нарешті я відчув, як її душевний холод розбавили краплини тепла. Я лагідно глянув на дружину, проте та продовжувала мене ігнорувати.

- Роду Аліосманів судилось обірватись. – втретє подав голос Мурат.

- Можливо. – промовив невпевнено я. – Проте це абсолютно не скасовує того факту, що я є справжнім вожаком народу Мусіми. І зважаючи на це, я хочу скористатися виключним правом вожака та обрати наступника особисто. Такий закон.

Старішини знову почали перешіптуватися та кидати у сторону Каземіра суперечливі погляди. Теоман зміряв мене суровим поглядом. Не вперше за сьогодні.

- Добре, кого ти бачиш своїм спадкоємцем? – за кілька хвилин короткої наради заговорив старий дракон.

- Зараз я не готовий відповісти на це запитання. Моя головна ціль – процвітання нашого народу. Щойно з магами буде покінчено, я одразу передам повноваження новому вожаку. Доти мені потрібна ваша підтримка. – Тамерлан поважно кивнув на знак згоди.

- Ти можеш назначити Каземіра уже зараз. – не погодився Свардогор. – Маги полюють на твою дружину. Не сьогодні – завтра, їй відітнуть голову і ми знову опинимося у місці з якого почали.

- Не хвилюйтесь. – відмовив я йому. – Оксані не так просто нашкодити. Так, у неї немає луски, проте, вона цілитель, що у парі зі мною робить нас майже безсмертними. Також вона володіє вогнем, як і ми. І навіть прилетіла сюди на своїх власних крилах, ви бачили. Це робить її майже рівною нам.

«Покажи їм.» - попросив дружину і вона вмить активувала закляття, являючи шокованій публіці свої уміння. Старішини ахнули, а я вдоволено посміхнувся. Пора їх добивати.

- А з приводу Каземіра, то до його кандидатури, як і до законослухняного члена громади у мене є кілька запитань. – я нарешті перевів погляд на того, хто так довго від мене ховався. – Прямо перед своєю смертю, Натаніель приніс мені звіт від наших шпигунів у Мер’єлі та Лівані. Пам’ятаєте, ми довго намагалися упіймати людей, що розкопують наші могили? – мої очі безжально блиснули, тінь відділилася від скелі і поволі попливла попід стіну. – Так то були не люди.

Раптом Каземір кинувся навтьоки до виходу із залу.

- Стій, негіднику! – Викрикнув гнівно Теоман.

Доля секунди і у втікача летить блакитне прокляття Оксани. Дракон вмить повалився на землю. Старішини зойкнули вдруге.

-  Він мертвий? – не надто співчутливо запитав я.

- Спить. – коротко відповіла дружина.

- Добре. – видихнув Теоман. – То який ваш план?