Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"

Я мовчки киваю, відчуваючи, як нарешті розслабляюся. Саме цього мені бракувало останні дні — відчуття безпеки та спокою. Напруга, що так довго тиснула на мене, поступово спадає.

Мені все ще важко. Спогади про Тимофія залишаються надто свіжими, і я не можу просто взяти й вимкнути почуття. Але, мабуть, з часом стане легше. Такі моменти, як цей, допоможуть мені знову знайти рівновагу.

Я вдихаю глибше, вдячно стискаючи мамину руку.

Попереду море — безкрає, спокійне, живе. Хвилі ніжно накочуються на берег, розбиваючись на піну, і я ловлю себе на думці, що відчуваю щось подібне. Мене теж штормило останнім часом, але зараз, поруч із мамою, наче настала затишна гавань.

Життя змінилося. Воно вже ніколи не буде таким, як раніше. Але, можливо, воно буде навіть кращим.

Я усміхаюся.

— Ходімо додому, мам. Хочу какао.

— Із маршмелоу? — сміється вона.

— Із подвійною порцією, — киваю я, міцніше загортаючись у кардиган. 

Ми розвертаємося й прямуємо назад, залишаючи за спиною осіннє море, яке, здається, проводжає нас лагідним шепотом хвиль.

Любі, бажаю вам гарних і теплих вихідних!

Наступний розділ буде від Тимофія, тож ми зможемо заглянути в його думки та зрозуміти, що коїться в його душі. Вийде він сьогодні ввечері, якщо я встигну.

Дякую, що ви зі мною! Чекаю на ваші враження від книги в коментарях. І не забувайте підписуватися та радувати мене вподобайкою – ваша підтримка дуже мотивує!

До зустрічі в наступному розділі! ✨

Бережіть себе та своїх близьких 🤍