Читати книгу - "На Зеландію!"

Хоча насправді у книженції Сервантеса два головні герої. Перший – це сам Кіхот, хвацький чувак, який подорожує розореною і пригнобленою Іспанією кінця XVI століття і намагається всім допомогти. Просто так. По-лицарськи. Виключно через любов до людини. А другий – це життя, яке грубо трощить, панахає і ламає наївні ілюзії Дон Кіхота.

Дон Кіхот втілює ідею запеклого гуманіста, який впевнився в нездійсненності ідеалів справедливості і недосяжності гармонії у стосунках між людьми, але попри це намагається творити добро…

* * *

Ви знаєте мою пристрасть до щасливих закінчень, але в цій книзі хеппі-енду не буде. На жаль.

У лютому 2012 року, через десять місяців після мого повернення з Окленда, в українських ЗМІ з’явилась новина про те, що 27-річна українка Ірина із Запоріжжя їде в Нову Зеландію. Виходить там заміж. За Ґреґа, трясця його матері, Морґана…

Спочатку я не повірив. Думав: звичайні газетні байки. Проте скоро переконався, що це щира правда.

Що ж трапилося? Невже «The ROCK FM» перехитрило всіх? Ні. Радіо тут ні до чого. Отримавши ляпас від BSA, радіостанція порадила Ґреґу залягти на дно, трохи перечекати, а вже згодом спокійно везти «виграну» в конкурсі дівчину до Нової Зеландії.

Після прибуття українки на вражі землі Ґреґа та Ірину показали на новозеландському телеканалі «20/20»: зустріч в аеропорту (мордатий винороб у костюмі і метелику), поїздка на джипі вздовж сонячного узбережжя, романтичний підйом на фунікулері, спільні фотографії на фоні темно-синьої ганчірки з червоно-білими зірками. Ведучі без угаву торочили про те, скільки всього натерпілася ця парочка через вимушену розлуку. Шмарклі так і пирскали з телевізора.

Бридко…

І сумно…

Не хочу переповідати, що відчував, коли довідався про возз’єднання «переможця» і його призу. На той момент я вже нашкрябав половину цієї книжки і не знав, що далі робити. Галас у ЗМІ пригнічував. Я почав задумуватися над тим, щоб припинити роботу. Без історії про Нову Зеландію книга розпадалася. Дівчинка Ірина, яка аж пищала, опинившись у Новій Зеландії, виставила мене і Притулу наївними хлопаками, сучасними Дон Кіхотом і Санчо Пансою (не будемо уточняти, хто з нас Кіхот, а хто Панса).

Я не відкривав «Word» п’ять чи шість днів, але згодом таки повернувся до рукопису. Примусив себе повернутися. Думайте що хочете, проте я відчував, що повинен закінчити «На Зеландію!».

Річ у тім, що ми з Притулою не «воювали» проти Ґреґа. Так само ніхто не збирається виступати проти Ірини із Запоріжжя. Дівчина вирішила вийти заміж за іноземця і поїхати з України? Нехай. Це її право. Я можу не поважати людину, але повинен поважати її право вибору.

Насправді акція «На Зеландію!» була здійснена не для того, щоб напоумити жінок, які мріють звалити за кордон або ж настрахати імпотентів-іноземців, котрі не можуть підшукати собі пару в рідній країні. Певною мірою ми хотіли втерти носа «The ROCK FM», і це у нас вийшло. Та найголовніше – ми з Притулою прагнули привернути увагу молоді. Тих, хто закінчує школу чи вчиться зараз в університеті. Тих, хто народився в Україні і хоче свідомо провести в цій країні все своє життя.

Конкурс «Виграй дружину з України» можна було поховати ще на самому початку. Без зусиль Притули, Пошивайло, Кідрука чи «Фемен». Достатньо було однїєї-єдиної, твердої й ультимативної, заяви від МЗС. Але її не було. Саме тому я дописав цю книгу. Сподіваюсь, вона потрапить до рук молодого козака чи козачки, чия голова поки що забита нелегкими думами про контрольні, екзамени, колоквіуми та курсові, але який/яка вже зовсім скоро (за якихось двадцять років) очолить Міністерство закордонних справ. Я вірю, що ти, козаку чи козачко, вподобаєш мою історію і в майбутньому ніколи не допустиш паскудства, подібного до того, що організувало «The ROCK FM».

Ви можете сприймати цю книгу як сучасну версію історії про Дон Кіхота. Це, знову ж таки, ваше право. Я ж бачу її інакше, бачу її настановою для тих, хто не ковтатиме образ і в майбутньому даватиме в зуби будь-кому, хто тільки посміє зневажити чи зачепити Україну.

3 березня – 14 липня 2012

Київ

Ілюстрації

Звіт про успішне виконання операції на «Підйомі»

Селище Балат. Сахара

Біля оази Аль-Харґа. Сахара

Руїни Апамеї. Сирія

Храм Ваала в Пальмірі

Сирійська пустеля

Бедуїнський автомобіль. Оаза Дахла, Сахара

Будівля в Окленді. Нова Зеландія

Команда акушерів (на задньому плані – руїни ритуальних башт Пальміри)

Ґреґу!

Ми чекаємо!

Спробуй виграти дружину знову (англ.).

Початок Великого піщаного моря

Скай-Тауер. Окленд, Нова Зеландія

Постскриптум…

Дяка Лесі Москаленко, редактору журналу «MANDRY» (www.mandry.ua), та компанії «Pocketbook» (www.pocketbook.net, www.bookland.ua), українському виробнику електронних пристроїв для читання, за сприяння в організації подорожі до Близького Сходу.

Висловлюю подяку невгамовній мексиканській трійці – Армандо Пінеді, Алексу Пінеді та Лу Церрітос, із якими провів кілька чудових днів на межі 2010–2011 рр., а ще Наталі Пошивайло-Таулер, Миколі Кравченку, Євгену Ігнатовському (і співробітникам посольства України в Сирії), Мохсену з оази Дахла, ну і всім іншим, хто свідомо чи випадково доклав руку до створення пригод, що описані у цій книзі.

Спасибі батькам за терпіння.

Окрема подяка тернопільському «Сірому» – Сергію Притулі – за надану можливість долучитися до народження новітніх українських легенд. Довгих днів і приємних ночей тобі, друже!

* * *

Все добре повертається. Працюючи над книгою, я «згадав молодість» і повернувся до старого доброго heavy metal. «На Зеландію!» було написано під нові альбоми виконавців, чиї давнішні роботи я не слухав уже років з п’ять. Ось вони:

Iron Fire «Voyage Of The Damned» (2012);

Primal Fear «16.6 Before The Devil Knows You’re Dead» (2009);

Freedom Call «Land Of The Crimson Dawn» (2012);

Within Temptation «The Unforgiving» (2011);

Rage «21» (2012);

Axel Rudi Pell «Crest» (2010);

Gamma Ray «To The Metal!» (2010);

Helloween «7 Sinners» (2010);

Primal Fear «Unbreakable» (2012);

Iron Fire «Blade Of Triumph» (2007).

* * *

Контакти:

[email protected]

www.facebook.com/kidruk

www.vkontakte.ru/max_kidruk_writer

Примечания

1

Ріг кози Амалфеї (відомий також як ріг достатку) – у грецькій міфології: