Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Біблійні казки. Казки та легенди про святих 📚 - Українською

Читати книгу - "Біблійні казки. Казки та легенди про святих"

262
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Біблійні казки. Казки та легенди про святих" автора Автор невідомий - Народні казки. Жанр книги: 💛 Інше / 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 73
Перейти на сторінку:
школи і за кілька літ виріс великий. Але завше зачинає сумувати, усе йому чомусь невесело. А там до тих панів заходила стара баба сільська, а той хлопець тую стару дуже любив, бо коли вона прийшла, то він зараз пригадав собі свою матір. То що іно міг, то завше для тої старої уділював подарунки, а стара завше йому казала, що за теє колись стане йому у вигоді. І так він зачав перед нею за своєю мамою жалувати і зачав її радитися, як можна зробити, щоби дістатися до матері. Тож вона його радить:

— Як не буде панів удома, то ти набереш трохи грошей та й можеш піти мандрувати, а як будеш іти, то ступиш до мене, я тобі щось дам.

За тиждень поїхали пани у далеку дорогу, а його зоставили господарем на цілий двір. Той закликав бабу, дав їй трохи грошей і собі набрав, кілько міг, і пускається в дорогу. Тоді закликала баба до себе, дає йому якогось зілля і каже:

— На, знаєш, сину, тебе можуть злапати, замкнути до арешту, а ти коли будеш чув, що вже полягали спати, тоді приложиш зілля до замка і в той час зараз ти втвориться (відкриється).

Поцілував стару в руку та й пустився в дорогу. Іде, що може зарвати, бо боїться, щоби його хто на дорозі не пізнав. Так незабаром і зайшов до ліса — тепер вже безпечніший. Іде лісом, та й вже вечір, і таки на теє не зважає, а йде, що іно може. Дивиться, а далеко в лісі світиться. Подумав собі: треба там вступити та трохи підночувати. Приходить, відхиляє двері, а там три хлопці на ланцюгах повпинані. Прийшов до хати і каже:

— Слава Ісусу Христу!

На теє йому відповіли:

— А пан де, що ти сам приходиш?

А той Івась питає:

— Який пан?

А вони йому кажуть:

— А ти не знаєш, де ти прийшов? Таж ту мешкає людоїд. Він нас полапав та й повпинав і так нас годує, доки не будемо тлусті, а тоді бере ріже, пече і так їсть.

А він каже:

— Ну, а що ж мені робити, коли тут так? Може, я міг би втекти?

— Не можеш втікати, бо він зараз прийде, то б тебе все рівно злапав.

Аж ту за маленьку хвилю прилітає той людоїд та й каже:

— А ти ту що робиш?

А Івась каже:

— Аво заблудив та й виджу, що світиться, та вступив підночувати.

На теє каже людоїд:

— Добре, я тебе підночую.

І зараз взяв ланцюг та його припняв, тоді запалив у печі і наклав дров. Дрова горять, аж як добре нагоріло, то людоїд взяв хлопця, котрий був найтлустіший, зарізав і кинув у вогонь, а сам взяв коновку, пішов приніс води. Коли хлопець спікся — той як сів, як зачав м’ясо їсти, то іно ноги зоставив на рано на снідання і цілу коновку води випив. Тоді перевернувся на землі і незабаром захропів на всю хату.

Тоді Івась виймає від баби зілля і приклав до свого ланцюга і на диво ланцюг розмикається. Тоді притулив до другого — і той зостав відімкнений. Тоді приступив до третього — і той зостав відімкнений. Та й каже до тих:

— Тікайте!

А сам взяв той рожен, котрим людоїд хлопця пробив, як не джахне йому в горло — аж наскрізь крізь карк в землю загараздив. Виходить надвір із хати, а тамті уже повтікали і слід щез, куди пішли. Ну, тоді було годі вже де ночувати — пустився в дорогу, бо місяць світив, то було видко, куди іти дорогою. Іде ж він цілу ніч аж до рання. Рано приходить в якусь гущавину, надибає чоловіка, що збирає хворост.

— Слава Ісусу Христу!

— Слава на віки! — відповів старий.

— А що ви робите, батьку? — питає подорожній.

— А збираю патички, треба дещо зварити їсти. А ви куди такі молоденькі вандруєте?

— Я іду за службою шукати.

— А коли за службою шукаєш, то згодися в мене старого. Тобі в мене буде добре і можеш ще чого доброго навчитися і я тобі добре заплачу. Але прошу мене слухати, що я скажу робити і куди я скажу іти, бо я зараз за непослух відправляю.

Привів його до хати і каже:

— Маєш щорання принести води, позамітати хату і принести дров та їсти зварити, а більше нічого. Тілько тебе прошу, як будеш патички збирати, то щоби-сь ніде не ходив на ліву сторону — і берися до діла.

Хлопець забрався до роботи і вже раз-два покінчив, що мав наказано — тоді просить старого, щоби йому дозволив піти на прогулянку. Старий дозволив, тілько ще раз напімнув, щоби на ліву сторону не йшов гуляти.

Івась пішов і бавився, кілько хотів, та вернувся до старого. А на другий день знов так зробив, як вчора. А на третій день хлопчину аж тягне піти на ліву сторону і такой пішов. Іде, дивиться, а там така велика саджалка, що тяжко оком углянути. Слухає і чує якийсь цвіркіт горлиць. Приглядається, а там наверха на дубі три горлиці. Та й спинився, став за дубом і приглядається, що вони будуть робити.

Аж нараз позлітали коло тої саджалки і поскидали з себе крила і в ту ж хвилю поставали дуже красні панночки. А той приглядається красоті і не може налюбуватися, а потому намислився і взяв одні крильця та сховав за пазуху. Аж нарешті панночки повилазили з води, повбиралися тих дві в свої крильця, а та одна не має. Тоті полетіли горлицями, а тота остає і зачинає дуже плакати. А тоті згори кажуть:

– Іди, а за тим дубом шостим від нас знайдеш свої сукні.

Вона пішла і находить Івася зо своїми сукнями і давай ріжним способом просити. А наш Івась приглянувся красоті, що на цілий світ кращої не можна найти, і каже:

— Я тобі скажу, що я тобі тих сукнів не оддам.

А вона на те каже:

— А й хочу, аби ти не віддавав.

А він каже до неї:

— Чекай, я зараз піду до хати, возьму свій маєток.

Приходить до хати, каже до старого:

— Прошу вас, дайте мені моє зілля, я си від вас піду.

На теє старий тоді каже:

— Сину, тепер, коли мене не послухав, то колись будеш каятися. Тепер я тобі щось подарую.

І виймає старий капшучок і каже:

— На, коли схочеш їсти, то скажеш: най ту стане стіл

1 ... 63 64 65 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Біблійні казки. Казки та легенди про святих», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Біблійні казки. Казки та легенди про святих"