Читати книгу - "Вона"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вона" автора Марина Кічка. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 71
Перейти на сторінку:
що нібито вони бачились вчора. Очі в усіх світились. Вони не могли натішитись, що зустрілись. Марі відчула Тараса за спиною. Вона поглянула на нього і широко усміхнувшись відступила, щоб друзі бачили його.

— Тарас, ви його знаєте))). А це Анна й Андрій, ти їх теж добре знаєш))).

Тарас простягнув Анні й Андрію руку, і вони привітались.

— Ой, можна було б і обійнятись, не чужі люди все ж таки))), — Анна широко усміхнулась.

— То давай обіймемось)! Чужими нас вже точно не назвеш).

Анна з Тарасом обійнялись). — Ну то що, ходімо в дім? — Тарас допоміг Андрію занести валізи).

— Ви стільки речей набрали), — Марі оглянула валізи.

— Так, звичайно. Не кожного ж дня одружуємось). Треба бути готовими до всього).

— Тарас…

— Ми з Марі, —перебив Марі Тарас.

— Ну добре, ми все придумали))), — Марі озирнула всіх загадковим поглядом). — Ми з Анною займаємось оформленням церемонії, а потім оформленням себе на церемонію). Хлопці все це втілять у життя, а сьогодні влаштуємо щось типу дівич-вечора і парубоцької вечірки, але разом))). Як вам така ідея)? — Марі допитливо поглянула на Анну й Андрія, які поки що були в маленькому шоці.

— Це занадто, не потрібно через нас так перейматись, — Анна поглянула на Андрія, який був тієї ж думки.

— Так, ВСЕ Ж І ТАК СКРОМНО, НАС АЖ ЧЕТВЕРО. Але купити тобі сукню ми зобов’язані і прикрасити сад до церемонії. От і все. Так, ЦЕ НАВІТЬ НЕ ОБГОВОРЮЄТЬСЯ, — Марі рішуче поглянула на друзів. Вони здається розуміли, що сперечатись даремно.


Залишивши Андрія і Тараса вдома. Дівчата подались за весільною сукнею. Це заняття виявилось дуже веселим і хвилюючим. Анна здається переміряла незчислену кількість суконь і в кожній виглядала неймовірно. Марі хоч трохи й переймалась, що вони можуть привернути увагу, та це хвилювання в порівнянні з безмежним відчуттям ейфорії було мізерним.

— Анно, а в якому кольорі ти хочеш весілля? — Марі пробігала поглядом по сукням для дружок.

— Та який там колір? Я вже в шоці від того, що в мене буде сукня.

— Але ж ти мріяла про ідеальне весілля? — Марі озирнулась до подруги.

— Звичайно мріяла). У моїх думках це було чарівне весілля в бордових кольорах.

— От, і все, — Марі витягла з безлічі суконь сукню бордового кольору. — Тепер в тебе буде ідеальне весілля). Піду приміряю.

— А про яке весілля мрієш ти? — Анна милувалась своїм новим образом в дзеркалі.

І говорила до подруги, яка переодягалась в примірочній. Запанувала цілковита тиша. І на мить здалось, що за ширмою, нікого немає.

Марі вийшла з примірочної в шикарній бордовій сукні, яка їй дуже пасувала. Вона стала поруч з подругою і поглянула в дзеркало.

— Я не мрію про весілля, — Марі сумно дивилась в дзеркало. — Я знаю, що його в мене не буде.

— Та ти що, ви з Тарасом така класна пара!

— Анно, це все так заплутано, що я просто не можу про це не те що говорити, а навіть думати!

— Добре, можеш нічого не пояснювати, — Анна підбадьорливо підморгнула до Марі.

Подруги перезирнулись і посміхнулись одна одній. Хоч попри все, що з ними зараз діється і за яких умов розвиваються події, було прекрасно насправді відчувати себе «своїми» в нормальному світі. На них навіть ніхто не звертав уваги. Це були дві подруги, які прийшли вибирати весільну сукню, просто дві звичайні дівчини.

А тим часом поки хлопці обходили сад і навіть до кінця не розуміли, що мають тут зробити, ніхто не проронив ні слова. Здавалося б вони так добре одне одного знають. Але жоден не знав про що говорити. Першим почав Тарас.

— То ви всі знайомі дуже давно?

— Так, — Андрій посміхнувся. — Здається, ми все життя дружимо). Я вже й не пам’ятаю початку.

— Марі вас дуже цінує. Каже як би не ви то її б тут не було. Дякую. Дякую, вам, за те, що ви її підтримували.

— Вона для нас теж багато чого зробила. Якби не вона нас би тут не було. Ми зобов’язані одне одному.

— Андрій, — голос Тараса став тихим і серйозним. Він поглянув на нього. — Ти ж розумієш,… що я можу померти.

— Розумію, — Андрій, що роздивлявся землю під ногами підняв голову.

— Чи можу я тебе про дещо попросити?

— Проси.

— Попіклуйся про Марі. Вона сильна. Я знаю вона справиться. Але все одно хвилююсь. Пообіцяй, що не покинеш її.

— Тарасе, ніколи в житті, — він поглянув в очі Тарасу. Більше говорити не потрібно було.

— Дякую.

Чи то хлопцям було чим зайнятись, чи то час дійсно швидко полетів, та вже наближався вечір. Дівчата купили неймовірну сукню). І повернулись додому дуже задоволеними. Вони веселі й усміхнені зайшли в будинок, де на них уже чекали хлопці. Вони стояли у вітальні й, побачивши дівчат, засяяли як лампочки. Дивно було споглядати Андрія і Тараса, які отак разом стояли і про щось говорили, ніби теперішнє і минуле об’єднались, і тепер життя має протікати так як повинно.

— Як пройшов ваш, шопінг? — Тарас нетерпляче підійшов до Марі і поцілував її в щоку, а не в губи, напевно соромлячись Анни й Андрія, торкаючись її плечей, руками і провів до самих її долонь, залишившись біля неї.

— Добре, — Марі лагідно поглянула на Тараса й стисла його долоні, — ми купили неймовірну сукню. Але побачите її тільки завтра. А ви як провели день?

— О, супер, — Андрій усміхнувся, обіймаючи Анну, яка задоволена але й трохи втомлена поклала йому голову на плече. Ми все зробили, але ви все теж побачите завтра))).

— Тоді, можливо, повечеряємо?

— Так, ми зараз, віднесемо речі на гору, приймемо душ і будемо внизу).

— Домовились, —

1 ... 63 64 65 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вона», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вона"