Читати книгу - "Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми"

– Товаришу прапорщик, котра година?

Прапорщик дивиться на електронний годинник:

– Дванадцять поділити на сім… Я поспішаю, вирахуй сам.

– Товаришу прапорщик, подивіться, он у тієї справа такі гарні ноги.

– Не знаю, не бачив, як вона марширує.

Офіцер вишикував роту і грізно запитує:

– Ну! Хто вчора із звільнення п'яний прийшов?

Мовчанка.

– Я запитую, хто прийшов учора п'яний?! Один солдат вийшов:

– Я…

– Так. Підеш зі мною похмелятися. Всі інші – напра-во!

Старший прапорщик:

– За що на тебе вчора так жінка кричала? Прапорщик:

– Та за бібліотеку…

– Ходив до бібліотеки?

– Ага…

– А кричала чому?

– Та… труси в читальні забув…

– Товаришу капітан, там до тебе дружина.

– Не до «тебе», а до «вас»!

– До нас вона вчора приходила…

Прапорщик Сидорчук:

– Хотів би я бути Дідом Морозом, а ти жінко, щоб у мене була Снігурочкою: Дід Мороз і Снігурка не хворіють ніколи, не старіють і гроші на подарунки завжди є!

– Ало! А куди я попав?

– А куди ви цілились?

Старшина:

– Ви не тільки поганий солдат! Ви перший десантник, який скаржиться на те, що парашут не розкрився!

На призовному пункті старенький генерал екзаменує новобранця:

– Зліва – ворог, справа – ворог. Що робитимеш?

– Ну… Дістаю автомат… Стріляю…

– Добре. А якщо справа і зліва по два вороги, а на тебе суне танк?

– Дістаю автомат, убиваю ворогів, а в танк кидаю гранату.

– Прекрасно! А якщо з боків по десять ворогів, спереду танк, позаду три танки, а над тобою вертоліт?

– Товаришу генерал, можна запити?

– Питай!

– А я що, один служити буду?

Полковник отримав чергове звання. Приходить додому, а жінка з порога:

– Мабуть, коли одружувався зі мною, і не надіявся, що колись спатимеш із генеральшею!

Викладач на лекції у військовому піхотному училищі:

– Якщо камінь підкинути вгору, він упаде на землю. Це значить, що на нього діє сила земного тяжіння.

– А якщо він упаде у воду? – запитує курсант.

– Це нас не стосується. Цим займаються на флоті.

Командир розказує новобранцям:

– Вартові повинні стояти на відстані витягнутого пострілу один від одного.

Молодий лейтенант-артилерист танцює з дівчиною. Вона запитує:

– А як роблять гармати?

– Дуже просто. Береться дірка і обливається міддю.

Прапорщик веде заняття з тактики бою:

– Танки наступають невеликими групами, зазвичай по 2–3 чоловіки.

Під час військових маневрів начальник артилерії помічає, що одна з гармат не стріляє. Він викликає по рації командира батареї і вимагає пояснень.

– Справа в тому, – пояснює офіцер, – що бійці так замаскували свою гармату, що тепер не можуть знайти.

Умовний противник, як завжди, умовно слабкий і умовно недогадливий. А наші умовні танки як завжди умовно швидкі і умовно точні.

Жінка:

– Чого ти вічно мені вичитуєш?

Чоловік, полковник артилерії:

– Ще слово – і я тебе взагалі відспіваю!