Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

1. У разі з'явлення фізичної особи, оголошеною померлою, суд, одержавши відповідну заяву, призначає до слухання справу про скасування рішення про визнання фізичної особи померлою. Справа слухається з участю фізичної особи, оголошеною померлою, заявника та заінтересованих осіб. За результатами розгляду справи суд виносить рішення, яким скасовує раніше прийняте рішення про оголошення фізичної особи померлою. На підставі рішення суду орган реєстрації актів громадянського стану анулює запис про смерть (ст. 250 ЦПК [44]).

2. Скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою не тягне повного повернення у первинний стан всіх учасників правовідносин, які виникли у зв'язку з оголошенням фізичної особи померлою. Застосовувати у подібних випадках ст. 216 Цивільного кодексу було б неправильним, оскільки доля прав, набутих суб’єктами в зв'язку з оголошенням фізичної особи померлою, визначається спеціальними правилами ст. 48 ЦК.

3. При застосуванні положень ч. 2 — 4 ст. 48 ЦК треба враховувати, що із них випливає загальне правило, відповідно до якого майновий стан осіб, що стали учасниками правовідносин з приводу майна особи, оголошеною померлою, в зв'язку зі з'явленням цієї особи, має зберігатись. Частина 2 ст. 48 ЦК із цього загального правила встановлює виняток, що стосується випадків безоплатного переходу до іншої особи майна особи, оголошеною померлою. Безоплатний перехід майна — це перш за все перехід його в порядку спадкування.

Якщо індивідуально визначене майно, що раніше належало особі, яка була оголошена померлою, та безоплатно перейшло до спадкоємців чи іншої особи, збереглося, воно підлягає поверненню особі, щодо якої судом винесено рішення про скасування раніше прийнятого рішення про визнання її померлою. Не підлягають поверненню тільки гроші або цінні папери на пред'явника, навіть якщо вони і були належно індивідуалізовані. Строк позовної давності до вимог про витребування майна в таких випадках не застосовується (майно повертається «незалежно від часу... появи фізичної особи»), що відповідає ч. 2 ст. 268 ЦК, яка допускає встановлення законом вимог, на які позовна давність не поширюється. Але набуття особою, яка безоплатно отримала майно, права власності за набувальною давністю, як це передбачено ч. 3 і 4 ст. 344 ЦК, виключає витребування майна особою, що з'явилася.

4. Якщо безоплатно отримане майно особи, оголошеною померлою, не збереглося, відшкодування вартості майна на користь цієї особи не передбачено. Справедливо це чи ні, але застосовувати до відносин, передбачених ч. 2 ст. 48 ЦК, абзац другий ч. 3 ст. 48 ЦК немає будь-яких юридичних підстав. Це пов'язане з тим, що структура ст. 48 ЦК, що відображає її контекст, дає змогу застосувати правило абзацу другого ч. 3 ст. 48 ЦК тільки до випадків переходу майна особи, що була оголошена померлою, за відплатним договором, тобто до випадків, передбачених абзацом першим ч. 3 ст. 48 ЦК.

5. Особа, яка за відплатним договором придбала майно особи, оголошеною померлою, за загальним правилом, не зобов'язана повертати його такій особі у разі її з'явлення. Однак вона несе такий обов'язок, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодовується вартість цього майна. Зокрема, відшкодовується вартість речей, визначених родовими ознаками. До таких вимог застосовується позовна давність. Відповідно до обставин фізична особа, яка була оголошена судом померлою та з'явилася, може доводити, що позовна давність почала перебіг тільки з дня з'явлення.

6. Лише на державу, Автономну Республіку Крим та територіальну громаду покладається обов'язок повернути грошову суму, отриману від реалізації майна особи, оголошеною судом померлою, незалежно від того, перейшло це майно до зазначених суб'єктів за безоплатним чи відплатним договором. Вимоги до цих суб'єктів також можуть бути пред'явлені в межах строків позовної давності.

7. Наявність спеціальних правил ч. 2 — 4 ст. 48 ЦК виключає застосування до відносин, на які поширюються ці правила, положень про зобов'язання щодо відшкодування шкоди, набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

8. Скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою не може бути підставою для стягнення пенсії, виплаченої у зв'язку зі смертю (оголошенням померлим) годувальника, з осіб, яким вона була призначена (крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 50 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [201]). З фізичної особи, яка оголошена померлою, суми виплаченої пенсії можуть бути стягнені, якщо є підстави, передбачені ст. 1166 ЦК.

1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

2. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

3. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(Із змін, від 23.06.2005, 22.12.2006)

1. Визначення актів цивільного стану, що наводиться в ст. 49 ЦК, дає підстави стверджувати, що акти цивільного стану є юридичними фактами, що породжують, змінюють, доповнюють та