Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Право на другий шанс, Тая Смоленська 📚 - Українською

Читати книгу - "Право на другий шанс, Тая Смоленська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Право на другий шанс" автора Тая Смоленська. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 76
Перейти на сторінку:
Глава 43.2

- Поліна, привіт, ти трубку не брала, а я в місті всього на тиждень і ось ... вирішив зробити тобі сюрприз, - розводить руками Кирило і коситься на сплячу в колясці дочку. - Ти без няні сьогодні? Давай допоможу, - Кирило вихоплює у мене валізу і пакет з іграшками. 
 
- Дякую. Так, я відпустила няню, - вимовляю розгублено і ніяк не можу вирішити: відправити його додому або запросити до себе.           
 
Але самій зараз бути не хочеться. Занадто погані думки в голову лізуть. Треба відволіктися. Кирило завжди був хорошим співбесідником, тому коли він входить в ліфт слідом за мною, я не відшиваю його. Але і в очі дивитися не можу. Стою якнайдалі від нього, не даючи йому обійняти себе за талію. 
 
- У тебе щось сталося, Поль? Я можу допомогти? - співчутливо дивиться на мене.      
 
- Ні, все добре, - качаю головою, а у самої знову сльози на очі навертаються. 
 
Артем все ніяк з голови не вийде. Ну чому я знову повинна це переживати? 
 
За поглядом чоловіки розумію що ні чорта він не повірив мені. Бачить як мені погано, але тактовно мовчить. Він завжди таким був. Знав коли промовчати і коли обуритися або допомогти. Навіть якщо я не просила. 
 
Кирило забирає у мене з рук ключі, сам відкриває двері, пропускає нас з Анею, потім заносить наші речі. Він був в моїй квартирі всього кілька разів. Дочка тоді хворіла і я не хотів залишати її на няню. Кирило бігав в аптеку, їздив за їжею, поки я не відходила від ліжечка Ані. 
 
- Може потрібно щось? Ти говори, Поль, не соромся. Я ж поки тут, у мене справ немає, а через тиждень в Прагу відлітаю. У мене там новий проект. 
 
Кирило затребуваний архітектор. По правді кажучи іноді мені здається, що багато клієнтів, які зверталися до мене за останній рік - його рук справа. Принаймні як пояснити той факт, що спільним знайомим з замовниками завжди виступав він. Я не говорила йому про свої здогади, але дуже вдячна за допомогу. Дуже шкода, що у мене до цього чоловіка не спалахнуло ніяких почуттів. Не йокнуло в серці, не тремтять коліна. Він і справді просто друг, з яким я ділю ліжко. Ми обидва самотні, обидва уникаємо закоханості, бо обпеклися в минулому. Нам просто так зручно. 
 
- Я поки перекладу дочку в ліжечко, а ти сідай. Якщо голодний, можеш замовити з ресторану доставку, тому що мене вдома не було якийсь час і в холодильнику порожньо, - винувато посміхаюсь я. 
 
Чомусь дивитися йому в очі після того як я переспала з колишнім чоловіком соромно. Хоч ми і не знаходимося з Кирилом у стосунках і, напевно, у нього у відрядженнях були інші  жінки, адже не може чоловік задовольнятися сексом раз в місяць? 
 
- Тобі щось замовити? - цікавиться він. 
 
- На твій вибір. Я швидко, - ховаюся за дверима дитячої та намагаюся привести себе в порядок. 
 
Роблю кілька глибоких вдихів. Потрібно б заспокійливе прийняти. 
 
Все пройде, - переконую себе. Це сьогодні чомусь боляче, а завтра біль стихне і я знову увіллюся в колишній ритм життя. Я швидше за все так засмутилася зовсім не тому, що Артем мене обдурив, а просто вже уявила що ми живемо однією сім'єю, занадто яскраві і живі були ці образи в моїй голові, щоб так просто сприйняти реальність.
 
Я обережно перекладаю свою крихітку з коляски в ліжечко, знімаю з неї одяг, накриваю легкою ковдрочкою. Виходжу з дитячої кімнати і дістаю з бару пляшку вина. 
 
- Ти за кермом? - питаю Кирила, намагаючись знайти штопор. 
 
- Так, давай я, - відбирає у мене пляшку і швидким рухом відкорковує пробку. Наливає вино в келих і подає мені. 
 
Ми знаходимось на дивані. Кирило зауважує, що зі мною сьогодні щось не те, не тисне на мене з розпитуваннями, дає мені час. Масажує мені ступні, бо знає як я люблю це і як мене розслабляє масаж. 
 
- Слухай, я тут подумав, - починає він і від його серйозного виразу обличчя мені стає не по собі. - Ти не хочеш махнути кудись? Переїхати, змінити своє життя? 
 
- Ти про щось конкретне питаєш? - напружуюся я. 
 
- Мені запропонували постійну посаду в архітектурному бюро в Греції. Я закінчу контракт в Празі і збираюся перебратися до Афін на постійне місце проживання. Не хотіла б зі мною поїхати? Ми можемо оформити шлюб тут, у мене є зв'язки і це зроблять швидко. Я допоможу тобі там розкрутитися, будеш займатися улюбленою справою на новому рівні.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 63 64 65 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Право на другий шанс, Тая Смоленська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Право на другий шанс, Тая Смоленська"