Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна"

-Ти все правильно зробила. Навіть не переймайся. Що ви без мене би робили?

-Юль, в мене є сумніви. Але я все ж таки вирішилася на цю твою пораду. Чи може все-таки подзвонити йому і все це відмінити?

-Ніякому разі! Ти чого? Зараз йдемо до магазину, все купляємо необхідне та їдемо до нас на квартиру. Я тобі все допоможу організувати, а ввечері побіжу на побачення з моїм Ванюшею,- як швидко в неї очі загорілися. Цікаво, це від згадки про Івана чи все ж таки мені так хоче справді допомогти?

-А ти вмієш вмовити. Добре, я вже навіть знаю, що таке приготувати, щоб сподобалось Павлу.

-Надіюсь ти зараз говориш про гарну відверту білизну? Ооо, бажано в червоному кольорі, щоб він аж лікті кусав.

-Юля, ти знову за своє? Я тобі про вечерю, а ти мені про що?

-Про що? Катю, лише не кажи, що шлях до коханого тільки через шлунок. Це давно доведена не правда. Я тобі так скажу, якщо справді кохання, а саме головне пристрасть між вами так і горить, то не важливо яка буде їжа.

-Ти сьогодні будеш руйнувати всі мої погляди на життя?,- зацікавлено спостерігаю на подругу. Мені просто дуже цікаво, що ще вона мені розповість таке незвичне для мене?

-Катю, то все дурниці. Головне почуття, а їжу на крайній випадок можна через доставку замовити.

-Хм, буду мати на увазі, але саме зараз я хочу порадувати його дійсно смачною вечерею.

Прогулянка вулицями та парком, розвіяли мої переживання. Чи то все ж таки два бокали вина випиті за обідом з подругою в кафе? Але я відчувала себе краще та готова до гарного проведення вечора. В хорошому та веселому настрою ми зайшли з Юлею в магазин по продукти.
 

-Так, ти йди за чим потрібним, а я піду в сторону алкогольного та виберу вам щось смачненьке для чудового настрою,- вирішила розділитись Юля, але справді може і краще, бо яке краще вино вибрати може порадити тільки вона, тому я і довіряю її тонкому смаку в цьому.

-Добре зустрінемось біля каси через десять хвилин.

-Так швидко? Не-не, нічого не обіцяю, тому якщо що чекай на мене біля виходу,- не встигла я нічого сказати як її силует плавною ходою від бедра впевнено пішов в інший бік супермаркету. Я все ж таки пішла в сторону мʼясного та вибрала на вечерю свині стейки, взяла все для їхнього маринаду. Лише затрималась розглядаючи овочі та фрукти, думаючи які краще взяти та з чим приготувати мʼясо.

-Не вже такий важкий вибір? Думаю цукіні та баклажан ідеально підійдуть до мʼяса, що в корзині,- з посмішкою промовляє чоловік поруч, та я від здивування навіть забула, що хотіла купляти.

-Дмитро? От це так не очікувано. Ти мене переслідуєш?

-Навіть в думках такого не було. Я тут неподалік живу, от вирішив де що купити, а тут ти така красуня стоїш.

-Вибач, не знала. Не звично, що ми зустрілися з тобою вже другий день по підряд.

-Не переживай завтра навряд чи побачимось, бо їду до Івано-франківська. А повернуся не скоро.

-Їдеш до батьків?,- навіть не знаю чому запитую, та чому мене це має цікавити. Але чомусь мені здається Діма хороший хлопець і мені приємно бути в його компанії та з ним розмовляти.

-Більше по роботі, але до них теж думаю заїхати на пару днів. Ти б знала мама таку смачну випічку пече, от то смакота.

-Звісно повірю на слово. В тебе має бути чудова мама, а от тато точно бо з ним я вже знайома. Дуже приємний чоловік, хоч спочатку він мене з кимось сплутав але то нічого страшного.

-Ти повинна обов’язково спробувати її фірмовий медовик. Хочеш я тобі привезу його, але ти залиш мені хоч свій номер.

-Медовик? Номер?,- розгублено перепитую я.

-Ну так, як я ще знайду тебе в цьому місті? Очікувати на таку випадковість як сьогодні, то це навряд.

-Катю, бачу тебе не можна навіть залишити на декілька хвилин,- мовить знайомий голос подруги прямо нам в спину.

-Емм, Юля? А що це в тебе в руках?

-Приємно познайомитись я Дмитро, а ви мадмуазель?,- перший вирішив познайомитися з нею Діма, навіть не дочекавшись, що я це зроблю сама.

-Ем, я Юля,- на мить зупинилася вона застигши дивлячись на нього, а потім як з цепи зірвалася звернулась до мене тараторивши,- Ох, Катю, немає нам коли знайомитись. Ти, що забула в нас справи,- та тягне мене попід руку до сторони каси.

-Вибач, Діма, за мою подругу, але ми дійсно поспішаємо,- встигаю лише ще сказати,- Ще колись побачимось.

-Катю, ну ти нормальна? В тебе ж Павло, а ти знайомишся з ким попало в магазині. Та де-де ще в овочевому відділі,- каже мені Юлька, коли ми вже вийшли з супермаркету та були на вулиці.

-Взагалі ми давно вже були знайомі, а тепер випадково зустрілися тут.

-Цікаво коли ж ти встигла з ним познайомитись?

-Він мене взагалі-то врятував, але правда я перед цим майже не попала під його колеса автомобіля. Пам’ятаєш, я тобі про нього вже розповідала.

-Ооо Боже звісно вже згадала. Ужас який і я тільки що майже не нагрубила йому.

-Та нічого, він ще виявляється один із партнерів компанії Павла.

-Серйозно? Як це можливо?,- від здивування вона аж зупинилася на місці та ще раз перезапитала,- Серйозно?

-Ти не повіриш, але в мене теж була така реакція коли вчора Павло хотів нас познайомити.