Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна"

Катя:
 

Восьма година. Девʼята година. Його ще досі немає на вечерю. Мʼясо два рази вже підігрівала, а макіяж за три рази підправляла через хвилювання. Напевно затримався на роботі, бо на мої дзвінки теж не відповідає. Цікаво, що за робота в нього аж до такої пізньої години та ще в неділю? Зазвичай, в більшості в неділю вихідний або якщо працюють, то скороченим часом. Та все ж таки довгоочікуваний дзвінок у двері вириває мене зі всіх моїх тривог та хвилювань.

-Привіт, я трішки запізнився. Але готовий виправляти свою провину. Це доречі для тебе,- проходить ближче в коридор квартири та передає мені гарний букет квітів з трояндами білих та рожевих.

-Дякую, вони прекрасні,- розглядаю їх ближче та не можу не закохатися в їх чудовий аромат.

-Кать, знаєш, а ти.. Ти прекрасна, а не ці квіти,- перший обіймає за талію мене. А я дивуюсь, як вчорашній грубий чоловік може бути таким ніжним сьогодні.

-Я здивована, що ти згодився на вечерю після нашої невеличкої сварки. Доречі, ти поки знімай взуття та проходь ближче, а я в котре підігрію нам мʼясо.

-Ммм, звучить заманливо,- залишаю його в прихожій, а сама з квітами пішла на кухню,- Кохана, це ти так для мене постаралася,- кладу квіти в вазу та чую позаду себе його голос, та долоні його рук обіймають мене ззаду.

-Так, подобається?,- бо мені дуже сподобалась атмосфера, яку мені допомогла зробити подруга. Ці свічки гарно доповнюють романтику, а у вітальні вони повсюди, лише десь видніється світло від світильників, пелюстки троянд розкидані та на столі гарно доповнюються композиція, яку придумала Юля.

-Звісно, ще запитуєш?,- пошепки промовляє для мене та ніжно цілує в шию, плавно опускаючись по плечу.

-А чому ти затримався? Ти вже по неділях пряцюєш?

-Тсс, ні слова більше про роботу,- розвертає мене до себе та щосили притягує, ніби я кудись маю втекти,- Забудь, зараз це не важливо де я був. Головне, що саме зараз ми вдвох та ніхто нам не буде заважати,- одним ривком та відстань між нами скоротилась. Його солодкі та пекучі вуста цілують мої тендітні губи. Короткий ніжний поцілунок, а скільки приємних відчуттів прокинулося одразу.

-Добре, як скажеш. Може повечеряємо?,- намагаюся відсторонитися та запропонувала поїсти, але він не відпускає та сильніше притискає мене прям до стільниці.

-Ооо, ні-ні, в мене краща ідея,- нестримний поцілунок радує нас обох, серце вилітає від нестачі кисню чи все ж таки від адреналіну. Здається поруч з ним в мене завжди воно так сильно вистрибує. Долонями блукаємо по тілу один одного та збільшуємо пристрасть, яка палає між нами. З його вуст злітає фраза,- Як же я скучив за тобою, Катерино,- фраза, яка більше змогла запалити вогонь між нами.

-Я теж тебе кохаю, Павле.

-Ох, Катю моя,- цей поцілунок назавжди залишиться в моїй пам’яті. Поцілунок, від якого ми невпинно втрачаємо свій розум. Бо зараз він мені сказав би, щоб я зупинилася. Але ні, я хочу продовження та здається не тільки я одна. Його руки опускаються нижче на мої стегна. Піднімає мене ніжно на свої міцні руки притуляє до себе, як легеньку пірʼїнку,- Ти не проти, якщо продовжимо не тут.

-Добре, коханий,- ледь змогла від здивування та хвилювання, з себе витягнути хоч два слова. Зупинившись у вітальні біля дивану, опускає та не забуває про поцілунки.

Ох, ця романтика… Ох, ці поцілунки. Ці почуття, які народжується в нас зі кожною секундою. Долонею своєї руки проводжу по чоловічому торсу, як по непокірній горі, кожен рельєф кубика зваблює ще більше. Сиджу в нього на колінах, несамовито продовжую насолоджуватися ним та опускатися нижче по його оголонему рельєфу, легка пальцями зачипаю розстібнуту сорочку. Завдяки його допомозі я теж опинилась без одягу, хоч я гарно виглядала в тому чорному короткому платті. Правда порада подруги здійснилася, я бачу захват в його очах перед мною та спокусливою чорною білизною. Його палець занурюється за шлейку бюстгалтера так вправно опускає її, а сам ніжно цілує від шиї до того місця. Плавно опускаючись поцілунками до грудей. Зжимаючи їх та пристрасніше цілуючи в губи, від цього ще більше збільшує напругу пристрасті між нами.

Що і все ж таки і встигає трапитися між нами, віддаватись людині повністю до останнього подиху стону. Це прекрасне відчуття не тільки коли відчуваєш його всередині, а коли твоє тіло занурює в шалений ритм ейфорії кохання. Від кожного поцілунку на тілі, бажання ще і ще. Поцілунки… його зжимаючі долоні по моєму тілу, не виходячи з мене… я знову належу йому. Я від цього відчуття стала залежна. Та здається не я одна…
 

-Ти завжди неймовірна в мене,- погладжує доленою руки моє тіло після нестримного сексу між нами.

-Пашо, я взагалі-то хотіла з тобою поговорити. Тому і запропонувала цю вечерю. Між нами є великі недорозуміння.

-Ти про що саме?,- обпирається на руку, але не відводить від мене погляду, продовжує декількома поцілунками мені  в шию.

-Я хотіла сказати, що я ніколи не була з Сергієм Олександровичем, він мій керівник та директор в компанії, а я просто працюю там. Розумієш простий працівник і нічого більшого.

-Мг, ще скажи, що і зі мною ти не через підвищення на цій роботі,- відсторонюється та я все ж помічаю як на його обличчі видніється незрозуміла мені посмішка.

-Ну, звісно. Пашо, я з тобою, бо кохаю тебе,- ледь тихо, але все ж таки зізнаюся в своїх дійсних почуттів, що видніються в мені вже давно.

-Кохаєш?,- при піднімається та намагається почати одягатися, але все ж таки продовжує говорити,- А чому мені здається, що ти мене використовуєш? Що тобі не вистачає ще? Робота? Не переживай після здачі проекту Саші ти отримаєш свій кабінет та свою команду на роботі, як виграш у нашому спорі, який ми вклали з тобою на початку. Я вже був зразу домовився з Сергієм, бо був впевнений, що ти зможеш виконати замовлення.

-Пашо, я не про це,- сідаю теж поряд біля нього, але він відсторонюється від мене, піднімається з дивану одягаючи штани.

-А, що ще від мене потрібно? А зрозумів,- накидає на сорочку піджак та дістає з карману гаманець, з нього пару тисяч гривень, кладе на стіл журнальний поруч зі мною,- Я не сумніваюсь же це гроші. Ось тримай, надіюся вистачить за цей секс.