Читати книгу - "Таємниця Еванжеліни, Олеся Лис"

Задумливо закушую подушечку великого пальця. Хто цей старий? Мій предок чи той з драодів, хто вмів контролювати простір? Одне можна сказати напевно — щоб отримати камінь Міана, потрібно зупинити час. Мені це вдавалося не раз, але ніколи за власним бажанням.

Я відкладаю книгу і підходжу до вікна. За склом вітер колихає пишні крони дерев, зганяє зірване з гілок листя. Діючи абсолютно інстинктивно, я підіймаю руки вгору, виставляю перед собою розкриті долоні. Прямо в самісінькій серединці знайомо починає свербіти. У всьому тілі розливається напруга. Вона дзвенить й осідає металічним присмаком на губах. Колючі струмочки магії збігають до кінчиків кожного пальця, впиваються тонкими голочками в пучки. Давай, давай! — напружено закушую губу. До металічного присмаку примішується солоний смак крові.

Жменя листя, що пролітала повз вікно, несподівано зависає в повітрі. Я здивовано кліпаю очима, спочатку не повіривши в те, що сталося. Сталося? Чи здалось? З глузду з'їхати!